Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ   Урок: 4

Тема:  Узагальнення вивченого матерiалу

Мета: формувати знання учнів про хiмію як природничу науку; узагальнити знання учнів з теми, визначити індивідуальний рівень засвоєння матеріалу теми для кожного з учнів; розвивати пам’ять, увагу, вміння робити обґрунтовані висновки; розвивати навички дотримання правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінет, розпiзнавати хімічний посуд; виховувати почуття бережливого ставлення до обладнання кабінету хімії та лабораторного посуду, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань, умінь й навичок

Обладнання: індивідуальні завдання з варіантами тематичного оцінювання, перiодична система хімічних елементiв, лабораторний посуд

Хід уроку

І. Організаційний момент

Академік М. М. Семенов, лауреат Нобелівської премії, говорив:

 «Всі ми поєднуємо з хімічною наукою подальший прогрес у пізнанні світу, що нас оточує… І не може бути в наші дні спеціаліста, який міг би обійтися без знання хімії».

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Проблемне питання для обговорення в ході бесіди: Для чого взагалі вивчати хімію? Адже не всі учні хочуть бути хіміками. Так, не всі твої однокласники стануть хіміками, а втім ні тобі, ні твоїм товаришам по навчанню без хімічних знань у житті не обійтися. У школі вивчення хімії допоможе краще зрозуміти біологію, різноманітність рослин, тварин, людей, що тебе оточують. Ця різноманітність залежить від речовин і тих процесів, що відбуваються в організмі. Речовини й хімічні процеси вивчає хімія. Отже, щоб зрозуміти біологію, треба вивчати хімію.

ІІІ. Мотивація учіння

Слід пам’ятати, що хімія може приносити не тільки користь, а й завдавати шкоди, якщо не знати властивостей речовин і їх впливу на людину та довкілля і користуватися речовинами неправильно, якщо погано уявляти перетворення речовин. Саме тому кожна людина має набувати хімічних компетенцій.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них не можлива екологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

V. Узагальнення та систематизація знань, умінь й навичок

Варіант І

І-ІІ рівень

Виберіть правильні відповіді.

Учням дозволено:

1.      зливати рідини на свій розсуд;

2.      самовільно спалювати речовини;

3.      спостерігати за реакцією у пробірці, заглядаючи в її отвір.

4.      самому прибрати робоче місце;

5.      помити руки;

6.      закріплювати пробірку в лапці штатива вертикально;

7.      пробувати речовини на смак;

8.      змішувати будь-які речовини;  

9.      залишити всі речовини та обладнання на столі, щоб їх прибрали інші;

10.  залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

11.  нагрівати пробірку нагрівним приладом, тримаючи її в руці;

12.  із самого початку досліду нагрівати пробірку в одному місці.

ІІІ рівень

Дайте відповіді на запитання:

1. До яких наук належить хімія?

2. Назвіть кілька речовин, з якими ви зустрiчаєтеся в побутi.

3. Як правильно виявляти запах речовини?

ІV рівень

Обґрунтуйте, у якому випадку й чому рідина в пробiрцi закипить швидше?

Варіант ІІ

І-ІІ рівень

Виберіть правильні відповіді.

Учням забороняється:

1.      бігати;

2.       користуватися лабораторним штативом;

3.      записувати результати спостережень;

4.      виконувати досліди, описані в підручнику.

5.      користуватися мірним посудом;

6.      після виконання дослідів прибирати робоче місце;

7.      залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

8.      змінювати на свій розсуд умови виконання дослідів.

9.      проводити подрібнення речовин у ступці;

10.  пробувати речовини на смак чи брати їх руками;

11.  для дослідів використовувати тільки чистий лабораторний посуд;

12.  спостерігати за реакцією в пробірці крізь її стінки на безпечній відстані від очей.

ІІІ рівень

Дайте відповіді на запитання:

1. Яких правил треба дотримуватися при роботi з речовинами, що зустрiчаються в побутi?

2. Наведіть приклади речовин, з яких виготовляють хімічний посуд.

3. Якi особливості нагрiвання речовин?

ІV рівень

Чому лабораторний штатив і деталi до нього виготовляють з металу? Опишiть будову штатива.

VІ. Повідомлення домашнього завдання

1.     Вибрати теми доповідей і повідомлень. Вимоги: зображення й коротка характеристика одного виду речовини, цікава інформація про особливості використання (ліміт часу – 3 хв).

VІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку.    Оцінювання роботи учнів.

Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок: 3

Тема: Навчальний проект 1. Хiмiчнi знання в рiзнi епохи

Мета: формувати поняття "хімiя"; показати можливості застосування хімічних знань та історію їх розвитку; удосконалювати вміння користуватися додатковою літературою, розвивати пізнавальнi інтереси, спрямованi на отримання нових знань про живу природу, виявляти та підтримувати обдарованих дітей, залучати учнівську молодь до науково-дослідницької й експериментальної роботи, формувати активну громадську позицію, виховувати самостійність, наполегливість, вміння формувати й відстоювати власну думку, виховувати бажання здобувати хiмічні знання, провадити краєзнавчий підхiд у вивченнi хiмiї

Тип уроку: застосування знань, умінь й навичок

Обладнання: портрети видатних вчених-хіміків,

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. План роботи над проектом

1.                      Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2.                      Розподіл завдань між учнями класу (проводиться на попередньому уроці), інструктаж з виконання роботи.

3.                      Ознайомлення з довідковою, художньо-науковою літературою, необхідною для виконання роботи.

4.                      Пошукова діяльність учнів.

5.                      Доповіді.

ІІІ. Розподілення між учнями ролей:

- семантика,

- першопрохідці,

- алхіміка,

- дослiдники епохи Відродження,

- дослiдники становлення науки,

- дослiдники сучасної хімії.

ІV. Захист виконаних робіт.

Виступ семантика

Походження слова «хімія» точно невідоме. Найчастіше його пов’язують з назвою Стародавнього Єгипту — Хем, що означає «чорний» (мабуть, за кольором ґрунту в долині річки Ніл), а зміст цієї назви — «єгипетська наука».

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Слово «хімія» пов’язують із першою назвою цієї країни — Кемет. За іншими гіпотезами слово «хімія» походить від давньогрецького «хюма» — лиття металів або давньокитайського «кім» — золото.

У давніх арабських країнах хімію називали алхімією («ал» — широковживаний арабський префікс). Там почали розвиватися споріднені з цією наукою мінералогія, аптечна справа, а також різноманітні виробництва — паростки сучасної хімічної технології.

До речі, в сучасному мовленні слово «хімія» вживають як скорочену назву деякої продукції хімічної промисловості. Вам імовірно відома назва «побутова хімія». Вона стосується пральних порошків, мийних засобів, засобів особистої гігієни й ін. Таку саму назву, як і наука хімія, має навчальний предмет у школі.

Виступ першопрохідців

Хімія, як наука про склад речовин та їх перетворення, бере початок від приборкання людиною вогню – вміння добувати його та вміння підтримувати горіння. Навчившись добувати вогонь, люди спалювали деревину, щоб обігрівати житло, готувати їжу. Виготовляючи вино, людина використовувала процес бродіння, завдяки якому виноградний цукор перетворювався на спирт. На подібному процесі ґрунтувалося пивоваріння. Пізніше було винайдено способи добування металів із руд, створено виробництва скла, порцеляни, паперу, пороху, цегли.

Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом – бронзу. Приблизно ж тоді людина навчилася виготовляти скло, кераміку. За багато віків до нашої ери використовували сірку, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли; обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби, запалювальні снаряди. Не менше трьох тисячоліть відома людям нафта. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну й папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було. До нашої ери людям були відомі сім металів – золото, срібло, мідь, залізо, олово, свинець і ртуть. В Україні також здавна видобували метали і їх сплави, виготовляли емаль, кераміку, порох, ліки тощо.

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Хіміки Єгипту володіли секретами бальзамування тіл, виготовлення фарб та багатьма іншими. У Єгипті набули розвитку металургія, керамічне виробництво, парфумерія, фарбування тканин, виготовлення ліків. Багато таємниць, пов’язаних із перетвореннями речовин, знали лише жерці.

Над внутрішньою будовою речовин розмірковували ще давньогрецькі філософи. Вони стверджували, що речовини складаються з найдрібніших і неподільних частинок – атомів. Але довести це в ті часи було неможливо.

Виступ алхіміків

Араби почали називати хімію алхімією. Із VII ст. н. е. алхімією активно займалися араби. У Західну Європу алхімія прийшла в XIII ст., тобто значно пізніше. В Київській Русі це не мало поширення. Алхімічний період тривав приблизно з ІV до ХVІ ст.

Найголовнішою метою алхіміків були пошуки філософського каменя,за допомоги якого нібито можна перетворювати будь-який метал на золото, виліковувати хвороби, повертати молодість, продовжувати тривалість життя.

У безплідних пошуках філософського каменя алхіміки нагромадили величезний практичний досвід, відкрили багато нових речовин, розробили методи їх розділення й очищення, вивчили властивості, виготовляли різні види лабораторного посуду та обладнання. Алхімікам належать численні, часто випадкові, відкриття. Проте хімічні знання в цей період розвивалися дуже повільно. Це пояснюється вкрай низьким рівнем середньовічного виробництва.

Виступ дослiдників епохи Відродження

З епохи Відродження вчення алхіміків дедалі більше береться під сумнів, зазнає недовіри. Свої дослідження алхіміки тримали в секреті. Тому алхімію пересічні люди пов’язували з магією і чаклунством. Хімічні дослідження більшою мірою починають спрямовуватись на потреби практики. Взагалі хімія та хімічні ремесла середньовіччя й давнини завжди служили для задоволення потреб побуту, медицини, військової справи. Проте хімії як науки тоді ще не було. Існували розрізнені хімічні знання і переважно ручні ремесла, які спиралися на практичний досвід, часто випадковий, що передавався з покоління в покоління.

У цей період основним методом досліджень для природознавців стає експеримент, особливого значення набувають кількісні вимірювання в експериментальних дослідженнях. Це знаходить своє вираження у вдосконаленні різноманітних вимірювальних приладів – термометрів, ареометрів, барометрів, терезів. Використовували ці та інші прилади вчені наукових товариств та академій наук. У XVII ст. з’явилися академії в Німеччині, Англії, Франції.

Кожна наука стає справжньою, коли відкривають її закони, а на підставі здобутих знань створюють теорії. Перші теорії перетворень речовин з’явилися в Європі в другій половині ХVII ст., але були помилковими. У ХVIII ст. було відкрито закон збереження маси речовин під час хімічної реакції. Це дало поштовх стрімкому розвитку науки хімії.

Виступ дослiдникiв «Становлення хімії як науки»

Достовірно науковими знання про речовини стали у XVIII ст. завдяки проведенню точних вимірів, використанню кількісних методів дослідження речовин. Біля джерел цих досліджень стояли всесвітньо відомі вчені М. В. Ломоносов, Дж. Дальтон, А. Лавуаз’є та ін..

Велике значення для становлення хімії як науки мали роботи англійського вченого Р. Бойля. Він уперше дав науково обґрунтоване визначення хімічного елемента як межі розкладання речовини на складові частини. Експериментальні дослідження Р. Бойля стали початком хімії як науки.

У 1756 р. російський учений М. В. Ломоносов на підставі кількісних дослідів довів, що під час горіння й окиснення речовина не розкладається, а, навпаки, сполучається з частинками повітря. Французький учений А. Лавуазьє у 1774 р. довів, що цією складовою частиною повітря є кисень.

В ХІХ ст. розробляються теоретичні основи хімії, центральною проблемою стають атомістичні уявлення. У XIX ст. наукові дослідження з хімії проводили вітчизняні вчені Харківського університету: В. Н. Каразін, Ф. І. Гізе, М. М. Бекетов, О. Я. Данилевський, В. І. Палладій та ін. Приблизно в цей час важливі дослідження здійснювали хіміки Київського університету: М. А. Бунге, C. М. Реформатський, В. О. Кістяковський, А. В. Думанський та ін. В Одеському університеті наприкінці XIX – на початку XX ст. працював М. Д. Зелінський.

Виступ дослiдникiв «Сучасна хiмiя»

XX ст. ознаменувалося відкриттями будови атомів, створенням теорії хімічної будови, стрімким розвитком наукових досліджень і хімічних виробництв речовин та матеріалів. Можна без перебільшення сказати, що в XX ст. розпочався й успішно триває сучасний етап розвитку хімії. Нині хімія має міцний теоретичний фундамент. Він дає змогу вченим прогнозувати можливості існування ще невідомих речовин із необхідними для практичного використання властивостями, успішно реалізовувати їх добування.

Завдяки новим речовинам, які витримують високі температури, глибокий вакуум, мають унікальні властивості, люди навчилися використовувати атомну енергію, створили комп’ютер, міжпланетні станції. Замість деревини, скла, металів дедалі частіше застосовуються полімерні матеріали. Науковці створюють лікарські препарати, які допомагають перемагати хвороби.

Учені не лише вивчають речовини та їхні перетворення, а й виявляють причини і закономірності цих явищ, досліджують вплив на них температури, тиску, інших чинників. Вони розробляють і вдосконалюють методи переробки різноманітної природної сировини – нафти, вугілля, природного газу, металічних руд, щоб добувати максимальну кількість потрібних речовин із найменшими витратами.

Хіміки працюють у добре обладнаних лабораторіях. Можливості сучасної хімії необмежені. За найвидатніші досягнення в хімії щороку одному або кільком ученим присуджують престижну нагороду – Нобелівську премію.

Багато наших співвітчизників обрали життєвий шлях, пов’язаний з хімічною наукою. Вони працюють в університетах, науково-дослідних інститутах Національної академії наук. Українські хіміки збагатили теоретичну та експериментальну хімію, добули десятки тисяч нових речовин, розробили сотні методів хімічного аналізу речовин, винайшли багато матеріалів із корисними властивостями. Вони успішно впроваджують результати своїх досліджень у різні галузі промисловості, техніки, інші сфери діяльності людей.

V. Підведення підсумків уроку

VІ. Оголошення та мотивація оцінок

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Повторити тему

2.      Повторити хімічні елементи

Дата:

Біологія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:3

Тема: Будова тварин: клітини, тканини, органи та системи органів

Мета: формувати знання про дискретні частини організму тварин, ознайомити з ознаками тваринної клітини, тканинами, органами та системами органів та їх функціями; розвивати вміння порівнювати будову клітин тварин і рослин; навчити розпізнавати клітини тварин; виховувати почуття бережливого ставлення до тварин, виховувати бажання здобувати зоологічні знання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: таблиці з зображеннями клітин, тварин і рослин, тканин та систем органів тваринного організму

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Бесіда  

1. Що таке клітина?
2. Які компоненти рослинної клітини ви знаєте?

ІІІ. Мотивація учіння

Де ви живете? Ваша відповідь на це запитання буде різною залежно від її рівня. Держава обмежована кордоном. Її територія поділена на регіони, області, ті — на райони, землі окремих громад. Тож бачимо декілька рівнів організації (їх ще можна назвати рівнями будови). Ці рівні визначили люди, але багаторівневості можна було б навчитися і спостерігаючи за організмами.

Розглянемо ще один язик. Як бачите, язик має складну структуру. До його складу входять м’язи й смакові сосочки, що побудовані різними типами тканин. Тканини тварин, у свою чергу, складаються з клітин і міжклітинної речовини. Нові клітини утворюються завдяки розмноженню (поділу) існуючих клітин.

Рівні будови тваринного організму відповідають рівням у будові рослин, тобто:

організм — системи органів — органи —тканини — клітини.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

Порівняльна характеристика органел клітиниТИП ОРГАНЕЛ           ОРГАНЕЛИ  ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ            РОЗМІРИ      ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ФУНКЦІЇ

Двомембранні           Мітохондрії   Грец. mitos – нитка + chondros – зернятко           0,1-7 мкм, до 20 мкм (у нейронах)      Овальні, паличкоподібні, ниткоподібні тільця, внутрішня мембрана яких утворює гребені (кристи), а простір між ними називається матриксом; містять ДНК і всі типи РНК Біологічне окиснення простих органічних сполук, накопичення енергії у вигляді АТФ, синтезують власні білки, РНК і ДНК

Двомембранні           Пластиди       Грец. plastides – утворюючий        1-10 мкм        Тільця різної форми у рослинних клітинах; розрізняють 3 типи: хлоропласти (зелені), хромопласти (жовті, оранжеві, червоні) і лейкопласти (безбарвні)      Фотосинтез (хлоропласти), синтез білків, жирів і вуглеводів (лейкопласти), зумовлюють колір рослин

Одномембранні        Ендоплазматична сітка (ЕПС)       Грец. endon – всередині + reticulun – сітка            Діаметр порожнин канальців 25-30 нм     Розгалужена система канальців і цистерн; розрізняють гладеньку (не несе рибосом) і шорстку ЕПС (несе на мембранах рибосоми) Транспорт і знешкодження речовин, біосинтез білків, жирів і вуглеводів, розмежування вмісту клітини

Одномембранні        Лізосоми        Грец. lysis – розчинення + soma – тіло      Діаметр 0,2-2 мкм     Міхурці, які містять всередині до 40 травних ферментів         Перетравлення речовин, руйнування відмираючих клітин та їх частин, тканин і органів (при метаморфозі)

Одномембранні        Апарат Гольджі (комплекс Гольджі)         Відкритий К. Гольджі у 1898 році Розмір цистерн (1 мкм * 20-40 нм), діаметр міхурців від 20-30 нм до 300 нм Багатоярусна система плоских дископодібних цистерн (диктіосома), які до периферії потовщуються; від диктіосоми відшнуровуються міхурці (міхурці Гольджі)   Накопичення і виділення секретів, синтез полісахаридів, концентрація речовин, які надходять у клітину

Одномембранні        Мікротільця   Грец. mikros – малий + тільця        1-1,5 мкм       Овальні тільця, всередині яких трапляються тверді, інколи кристалічні включення; розрізняють гліоксисоми і пероксисоми            Здійснюють гліоксилатний цикл (гліоксисоми) і беруть участь у фотодиханні (пероксисоми)

Немембранні Клітинний центр (центросома)      Знаходиться на осі, проведеної через центр клітини і центр ядра    Довжина центріолі 0,2-0,8 мкм, діаметр 0,1-0,15 мкм    Складається з 1-2 центріолей (утворені міофібрилами, мають циліндричну форму), оточених щільним шаром цитоплазми (центросферою)            Визначає орієнтацію веретена поділу клітини, бере участь у розходженні хромосом під час поділу клітини

Немембранні Рибосоми       Діаметр 15-35 нм      Овальні тільця, що складаються з двох неоднакових субодиниць і побудовані з РНК і білка     Біосинтез білків (часто утворюють групи – полісоми, які включають до 70 рибосом)

Немембранні Мікрофіламенти       Грец. mikros – малий + лат. filamentum – - нитка            Діаметр 4-10 нм            Тонкі білкові скоротливі нитки, які утворюють у гіалоплазмі скупчення – цитоплазматичні волокна            Припускають, що взаємне ковзання мікрофіламентів генерує рух цитоплазми

Немембранні Мікротрубочки         Грец. mikros – малий + трубочка   Діаметр 15-25 нм      Циліндричні структури, побудовані із 7-15 ниток білка тубуліну       Утворюють цитоскелет, війки, джгутики, центріолі; забезпечують транспорт речовин у клітині

особливості будови клітин тварин:

- наявність тоненької пружної оболонки – глікокалікс, завдяки якій клітини здатні до утворення виростів, якими вони захоплюють тверді частинки;

- відсутні вакуолі з клітинним соком;   - відсутні хлоропласти;

- живляться переважно органічними сполуками, які вони отримують із довкілля.

Уже відомого, що тіло одноклітинних утворене однією клітиною, а от в багатоклітинних — багатьма клітинами, або ж їх похідними. В багатоклітинних формах з них утворюються тканини.  Якщо подивитися на визначення поняття тканина, то стане відомо, що це група клітин, а також міжклітинна речовина, що об’єднані спільною будовою, функціями та походженням.

В тваринному організмі розрізняють наступні чотири типи тканин: eпітеліальну (покривну), сполучну, м’язову, нервову.                                 Типи тканин

Епітеліальна тканина, або ще епітелій формує шар клітин, з яких побудовані слизові оболонки внутрішніх органів та всіх порожнин організму. Через даний епітелій проходить обмін речовин між організмом й довкіллям. В епітеліальній тканині клітини щільно прилягають між собою, тому майже відсутня міжклітинна речовина. Вони виконують захисну функцію.

Сполучна тканина характеризується значним розвитком міжклітинної речовини. Сполучна тканина зустрічається у вигляді крові, лімфи, хрящової, кісткової та жирової тканини.

Функції сполучної тканини: захисна, трофічна — участь в обміні речовин, транспортна, механічна.

М’язова тканина формується окремими клітинами, що називаються м’язовими волокнами.

Мязова тканина буває: гладенька, посмугована.

З гладенької м’язової тканини утворюються стінки внутрішніх органів.

В свою чергу посмугована тканина поділяється на: скелетну, серцеву.

Функції м’язової тканини: забезпечення рухів організму та його складових частин, опорна, захисна.

Нервова тканина утворена з нервових клітин, так званих нейронів, для них є властивою присутність добре розвинених відростків. Провідна властивість нейрона — це здатність його збуджуватись й проводити нервові імпульси по волокнах.

Тканина – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за будовою та виконують однакові функції.

Орган – це складова частина організму, що має певну форму, будову, виконує певні функції та займає певне місце в організмі.  Система органів – це фізіологічне поєднання органів. які виконують однакові життєві функції. Вони забезпечують всі прояви життєдіяльності тварин.

 Розповідь про різноманітність систем органів тварин.

VІ. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

- що таке клітина?- як поділяються тварини у залежності від кількості клітин?

- чим вкрита клітина у тварин?- що таке глікокалікс?

- які органели наявні у тваринних клітинах? - які відмінності клітини тварин від рослин?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект. Вивчити терміни. Повторити тему

VІІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку. Оцінювання роботи учнів.

Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок: 2

Тема: Практична робота №1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабiнеті. Правила поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я

Мета: формувати знання про полум’я, пояснити правила поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами, ознайомити з будовою полум’я, формувати навички й уміння проведення хімічного експерименту й аналiзу явищ, що спостерiгаються, робити висновки в ході практичної роботи, розвивати навички дотримання правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, виховувати почуття бережливого ставлення до обладнання кабінету хімії та лабораторного посуду, трудове виховання, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: практичне застосування знань, умінь й навичок

Обладнання: таблиці «Правила поведінки учнів у хімічному кабiнеті», лабораторний посуд, штатив, нагрівнi прилади

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Тестовi завдання

1. Досліди можна виконувати …

а) тільки-но розпочався урок;                                                      б) після дозволу вчителя;

в) лише ті, які описано в підручнику або вказані вчителем;    г) ті, які хочеться зробити самому.

2. Після закінчення практичної роботи необхідно ...

а) самому прибрати робоче місце;

б) залишити всі речовини та обладнання на столі, щоб їх прибрав лаборант;

в) залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

г) помити руки.

3. З якого матеріалу виготовляють зазначений у переліку лабораторний посуд — пробірки, колби, мірні циліндри:

а) картону; б) заліза; в) скла; г) пластмаси.

4. Лабораторні штативи виготовляють із:

А скла; Б порцеляни; В чавуну; Г пластмаси

5. Учням забороняється:

А виконувати досліди лише тоді, коли зрозуміло, якїх слід проводити;

Б виконувати досліди, які не заплановані вчителем;

В після виконання дослідів прибирати робоче місце;

Г після виконання дослідів висипати чи виливати речовини в спеціальні, призначені для цього посудини.

6. Учням дозволено:

А зливати рідини на свій розсуд;  Б пробувати речовини на смак;

В змішувати будь-які речовини;   Г після виконання дослідів висипати речовини і їх суміші в спеціальні, посудини.

7. Учням дозволено:

А бігати;                       В захаращувати проходи сумками, рюкзаками;

Б шумно поводитися; Г виконувати досліди, описані в підручнику.

8. Учням забороняється:

А користуватися мірним посудом;

Б після виконання дослідів прибирати робоче місце;

В після виконання дослідів висипати чи виливати речовини і їх суміші в спеціальні, призначені для цього посудини;

Г змінювати на свій розсуд умови виконання дослідів.

9. Учням забороняється:

А користуватися лабораторним штативом;     Б після виконання дослідів описувати результати спостережень;

В ставити гарячі пробірки у пластмасові штативи для пробірок;  Г записувати результати спостережень.

10. Учням забороняється:

А проводити подрібнення речовин у ступці;

Б пробувати речовини на смак чи брати їх руками;

В для дослідів використовувати тільки чистий лабораторний посуд;

Г спостерігати за реакцією в пробірці крізь її стінки на безпечній відстані від очей.

11. Учням дозволено:

А самовільно спалювати речовини;                      Б помішувати розчин скляною паличкою;

В для дослідів використовувати скляні пробірки;  Г спостерігати за реакцією у пробірці, заглядаючи в її отвір.

12. Учням дозволено:

А нагрівати пробірку нагрівним приладом, тримаючи її в руці;

Б спостерігати за взаємодією речовин у пробірці крізь її стінки на  безпечній відстані від очей;

В закріплювати пробірку в лапці штатива вертикально;

Г із самого початку досліду нагрівати пробірку в одному місці.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь й навичок

Інструктаж перед початком практичної роботи.

Повторення правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабiнеті.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Застосування нових знань, умінь й навичок

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом

Мета :ознайомитися з хiмiчним обладнанням – лабораторним штативом та нагрівальними приладами; навчитися користуватися ними, проводити нагрівання речовин, розділенні суміші

Обладнання, посуд, речовини: лабораторний штатив, пробірки; штатив для пробірок; шпателі або ложечки для набирання твердих сипучих речовин, різноманітний скляний та порцеляновий лабораторний посуд, вода, кухонна сіль.

Хід роботи

1. Ознайомлення з лабораторним посудом та іншим обладнанням

Розглянь зразки хімічного посуду та іншого лабораторного обладнання. Намалюй у зошиті 2 — 3 предмети лабораторного посуду чи обладнання і зазнач їх назву (рис. 1). Спробуй пояснити його призначення.

Рис. 1. Хімічний посуд та інше лабораторне обладнання:

1- ступка з товкачиком; 2- газовідвідні трубки з пробками; 3- ложка для спалювання речовин; 4- пробіркотримач; 5- тигельні щипці; 6- скляна паличка; 7- йоржик; 8- штатив для пробірок; 9- скляна пластинка; 10- чашка для випарювання; 11- пробірка; 12 — хімічна склянка; 13- колба плоскодонна; 14- колба конічна; 15- банка; 16- склянка з піпеткою;17- лійка; 18 — U- подібна трубка; 19 — кристалізатор; 20- мірний циліндр; 21- мензурка; 22- мірна склянка; 23 — піпетка градуйована; 24 — крапельниці; 25- мірна колба; 26 — кругло донна колба.

2. Поводження з лабораторним штативом

Ознайомся з будовою штативу (рис. 2). Виконай такі дії:

1) закріпи муфту на середині стержня штатива, пересунь вгору й опусти вниз. Закріпи у муфті тримач;

2) закріпи на штативі кільце, не знімаючи тримача. Що для цього треба зробити?

3) закріпи пробірку в тримачі штатива. Це треба зробити так, щоб пробірка не випадала і щоб її можна було переміщувати, тобто пробірку треба затиснути, але не дуже сильно, бо вона може тріснути. Закріплювати пробірку треба не на середині, а біля отвору. Щоб вийняти пробірку з штатива, треба послабити гвинт;

4) помісти на кільце штатива хімічний стакан. Спочатку на кільце штатива поклади спеціальну сітку, а потім на неї постав стакан;

5) на кільце штатива помісти (вже без сітки) порцелянову чашку.

Рис. 2. Лабораторний штатив:

1 — підставка; 2 — муфта; 3 — стержень; 4 — тримач; 5 — гвинт тримача; 6 — кільце.

3. Поводження з нагрівними приладами(на вибір учителя)

Робота зі спиртівкою

Перш ніж запалити спиртівку, перевір, чи є в ній спирт та чи хороший гніт.

Рис. 3. Спиртовий пальник: 1 — резервуар зі спиртом; 2 — гніт;

3 — металічна трубка з диском; 4 — ковпачок.

Для запалення спиртівки зніми ковпачок, розправ гніт і піднеси до гнота запалений сірник.

Щоб погасити полум’я спиртівки, слід закрити її ковпачком, підносячи його збоку.

Робота з газовим пальником

Газові пальники бувають різні за будовою, але принцип їх дії однаковий. Розглянь рис. 4. Металева трубка пальника з’єднується з гумовим шлангом, по якому надходить газ.

Як же запалити пальник? Перед тим, як подавати газ, тобто відкривати газопровідний кран, треба спершу запалити сірник і піднести його збоку (чому?) до трубки пальника (чому порядок саме такий?). Тепер зверни увагу, що в нижній частині металевої трубки є отвір для подавання повітря. Відрегулюй розмір отвору так, щоб полум’я стало блакитним, несвітним. Це означатиме, що газ згоряє в пальнику повністю.

Рис. 4. Газові пальники: 1 — трубка; 2 — змішувач;

3 — диск; 4 — гвинт; 5 — відвідна трубка.

Робота із сухим пальним

Шматочки сухого пального (одну таблетку) поклади на керамічну плитку і підпали від сірника. Якщо треба припинити горіння, накрий таблетку пального ковпачком від спиртівки або порцеляновою чашечкою. Дмухати на пальне, що горить, категорично забороняється! Після користування сухим пальним приміщення хімічного кабінету потрібно добре провітрити.

4. Будова полум’я                                                                                                     Рис. 5. Будова полум’я

Запали свічку і спостерігай, як вона горить. Зверни увагу, що полум’я, яке при цьому утворюється, не є однорідним. Воно має три зони (рис. 5). Нижній (внутрішній) зоні (1) — притаманне найтьмяніше забарвлення, середній (2) — найяскравіше, верхній, зовнішній (3) — менш яскраве,

ніж середній, але яскравіше, ніж внутрішній. В усіх зонах температура

різна. Найвища вона в зовнішній зоні, найнижча — у внутрішній.

Про це слід пам’ятати при користуванні спиртівкою та сухим пальним. Зроби висновок, яку частину полум’я треба використовувати для нагрівання речовин.

 5. Зробіть загальний висновок про важливість дотримання правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, про набуті вміння з нагрівання, випарювання, користування лабораторним штативом.

V. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1)   Питання до учнів

1. Чому не можна ставити гарячу пробірку в пластмасовий штатив?

2.Який вид посуду доцільно використати для переливання рідини з однієї пляшки в іншу?

3. У якому випадку рідина в колбі закипить швидше — коли дно посудини перебуває у верхній чи нижній частині полум’я? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чому не можна ставити гарячу пробірку в пластмасовий штатив?

5. Чому лабораторний штатив виготовляють із металу й підставку роблять масивною?

6. Чим, на вашу думку, зручні пробірки для проведення дослідів?

2) Назвіть посуд і обладнання, які використовують:

а) для переливання рідин;                б) для вимірювання об’єму рідкої речовини;

в) для нагрівання речовин;               г) для випарювання води з розчинів.

VІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити 20 хімічних елементiв протягом мiсяця.

2.      Пiдготуватися до навчального проекту «Хiмiчнi знання в рiзнi епохи»

1)      Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2)      Розподіл завдань між учнями класу, інструктаж з виконання роботи.

3)      Ознайомлення з довідковою, художньо-науковою літературою, необхідною для виконання роботи.

VІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Якi виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.

Правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії

1. Працюй у кабінеті хімії обов’язково в халаті.

2. Будь максимально обережним під час виконання будь-яких дослідів. Пам’ятай, що неохайність, неуважність, недостатня обізнаність із властивостями речовин, з якими проводиться робота, можуть спричинити нещасний випадок.

3. Виконуй тільки ті хімічні досліди, які узгоджено з учителем.

4. Уважно читай етикетку на посудині з речовиною, яку береш для досліду. Відкривши посудину, не клади пробку на лабораторний стіл боком.

5. Реактиви для дослідів бери лише в тих кількостях, які зазначені в інструкції.

6. Якщо в інструкції не зазначено, яку масу чи об’єм реактиву треба взяти, то суху речовину бери у такій кількості, щоб вона вкрила лише дно пробірки, а рідину — не більше 1/6 об’єму пробірки.

7. Надлишок узятого реактиву ні в якому разі не зливай (не зсипай) назад у посудину, де він зберігався. Його дозволяється зливати (зсипати) тільки у спеціальні склянки.

8. Наливаючи рідину, посудину з реактивом бери так, щоб етикетка спрямовувалась у бік долоні. Знімай краплю з шийки посудини, бо рідина стікатиме по склу, псуватиме етикетку і може пошкодити шкіру рук.

9. Посудину, з якої узято реактив, відразу закрий пробкою і постав на місце.

10. Під час нагрівання розчинів у пробірці користуйся пробіркотримачем.

11. Під час нагрівання рідини стеж, щоб не перегрівалися стінки посудини над рідиною (особливо, коли рідини мало), бо в разі потрапляння на перегріте скло крапель рідини посудина може тріснути.

12. Щоб уникнути перегрівання, ніколи не нагрівай пробірку лише знизу, а рівномірно прогрівай всю пробірку, весь її вміст.

13. Не заглядай у пробірку чи іншу посудину, в якій нагрівається рідина, і не нахиляйся над посудиною, в яку наливається будь-яка рідина (особливо їдка).

14. Ніякі речовини не пробуй на смак.

15. Нюхай речовини обережно, спрямовуй до себе пару чи газ рухами руки.

16. Будь особливо обережний під час роботи з лугами. Якщо розчин лугу випадково потрапив на руки, негайно змий його великою кількістю води до зникнення відчуття милкості.

17. Будь дуже обережний також під час роботи з кислотами. Особливо бережи очі. В разі потрапляння розчину кислоти на руки також негайно змий його великою кількістю води.

18. Будь особливо обережний під час роботи з нагрівними приладами.

19. Гарячі предмети став на керамічну плитку або спеціальну підставку.

20. Після закінчення роботи прибери своє робоче місце, відключи воду, вимкни електронагрівні прилади й обов’язково ретельно вимий руки.

Біологія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:2

Тема: Особливості живлення тварин

Мета: формувати знання про живлення тварин, ознайомити з проявами життєдіяльності тварин; розвивати вміння описувати будову тіла тварин; розвивати вміння характеризувати живлення тварин; розвивати навички порівнювати типи живлення: автотрофний і гетеротрофний; виховувати почуття бережливого ставлення до тварин, виховувати бажання здобувати зоологічні знання

Тип уроку: комбінований

Обладнання: таблиці з зображеннями амеби, евглени зеленої, інфузорії туфельки, актинії, планарії, дощового черв’яка, жаб, ящірок, риб, птахів, собак, людини

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальне опитування

1. В яких середовищах мешкають тварини?. Наведіть приклади.
2. Чим відрізняються тварини від інших організмів? Обґрунтуйте думку.

ІІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Інтерактивна вправа «мікрофон»

1. Яку їжу використовують тварини?
2. Які тварини живляться рослинною їжею?
3. Яких ви знаєте хижаків?

ІV. Мотивація учіння

 Чим живляться амеба, евглена зелена, інфузорія туфелька? Які в них пристосування для живлення? Наведіть приклади.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

Живлення тварин

Їжа тварин складається переважно з органічних молекул великих розмірів. Такі молекули не можуть проникнути в клітину, тому їх потрібно розщепити на менші молекули — так звані поживні речовини. Цей процес називається травленням. У одноклітинних тварин травлення відбувається в пухирцях (травних вакуолях), що утворюються під час ендоцитозу. Більшість багатоклітинних тварин для перетравлення їжі має травну систему.

За яким загальним планом побудована травна система? У будь-якої тварини вона поєднана з навколишнім середовищем ротовим отвором, за яким іде порожнина, де власне, і відбувається травлення. У стінці цієї порожнини містяться спеціальні клітини, які виділяють у неї речовини, що сприяють травленню.

У актинії цю порожнину називають кишковою порожниною. У плоского черв’яка планарії за ротом розташований невеликий відділ кишкової порожнини – глотка, сама ж порожнина розгалужена на безліч «рукавів», її називають кишечником. І в актинії, і в планарії рот є єдиним отвором, через який їжа надходить до +кишкової порожнини, через нього ж видаляються назовні неперетравлені залишки їжі. Таку травну систему називають ненаскрізною.

У дощових червів, жаб, ящірок, риб, птахів, собак, людини порожнина, у якій відбувається травлення, нагадує трубку. Вона розділена на відділи, що відповідають за певні етапи травлення. Частина трубки, де травлення закінчується і поживні речовини активно надходять до клітин її стінок, являє собою кишечник. Ця травна система закінчується анальним отвором, через нього видаляються неперетравлені рештки їжі. Травну систему такого типу називають наскрізною.

Способи добування їжі тваринами

Незважаючи на те, що майже всі тварини гетеротрофи, вони можуть по-різному добувати собі їжу, тому можна зупинитися на головних способах добування їжі тваринами.

Зоологи розрізняють чотири головних способи добування їжі тваринами:

— просте здобування їжі;

— коменсалізм;

— симбіоз;

— паразитизм.

Простий спосіб добування їжі найпоширеніший у царстві тварин. Більшість тварин добуває собі їжу прямо, без будь-яких особливих пристосувань і хитрувань. Одні тварини годуються рослинами, інші поїдають різних тварин і роблять це найрізноманітнішими способами, відповідно до своєї організації, але при цьому не вступають у жодні стосунки із тваринами або рослинами, які служать їм їжею.

Є дуже багато тварин, які шукають заступництва іншої, більш могутньої тварини, щоб під її захистом здобувати собі їжу або ж з метою користуватися крихтами зі столу свого заступника. Такий спосіб добування їжі називається коменсалізмом.

У найпростішому випадку цього способу між деякими тваринами встановлюється щось подібне до союзу для загальної користі або корисного тільки для слабшого члена, але зовсім нейтрального для заступника. Коменсалізм набуває виду ще більш тісного союзу втому випадку, коли слабший член поселяється усередині самого тіла свого заступника або на поверхні його, але це ще не паразит, коменсал у цьому випадку харчується не тілом і не соком свого заступника, а лише перехоплює для себе частину його їжі. Заслуговують на увагу явища коменсалізму між рослинами й тваринами. Наприклад, мурахи, поселяючись на якій-небудь рослині, захищають її від комах, які пошкоджують листя.

Симбіоз представляє особливу форму коменсалізму, коли союз між двома різними істотами стає настільки тісним, що вони представляють собою ніби частини одного організму. Але чимало вчених розуміють явище симбіозу в більш широкому змісті. Симбіозом називають усякого роду співжиття двох різних організмів, у якому обоє співмешканців приносять один одному взаємну користь. Із цього погляду співжиття мурах і рослини також повинно вважатися випадком симбіозу.

Відомо, що в тканинах деяких водних тварин, як морських, так і прісноводних (поліпів, медуз, гідр, сонцевиків), відкладаються зерна хлорофілу. Речовина ця, як відомо, властива рослинам. Довгий час припускали, що цей хлорофіл є надбанням самої тварини, але згодом було доведено, що в тканинах цих тварин поселяються живі водорості, які можуть вести й самостійний спосіб життя. Розташовуючись у тканинах і клітинах тварин, водорості ці не заподіюють їм ані найменшої шкоди й приносять їм користь.

Паразитизм дуже розповсюджений як у тваринному, так і в рослинному царстві. Існують роди й родини тварин, які ведуть винятково паразитичний спосіб життя, живлячись за рахунок свого хазяїна, і дуже часто є причиною різних його хвороб, нерідко заподіюючи навіть смерть ураженій істоті.

Одні паразити живуть усередині тіла свого хазяїна й називаються внутрішніми, або ендопаразитами, інші поселяються на тілі зовні й називаються зовнішніми, або ектопаразитами. Хазяїнами їм можуть служити найрізноманітніші тварини, починаючи від нижчих безхребетних до ссавців.

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

Питання до учнів

— Чим живляться травоїдні тварини? (Рослинами.) Які мають пристосування?

(Травоїдні тварини мають широкі, негострі зуби. Вони створені для того, щоб перетирати рослинну їжу. Ця їжа малопоживна, тому травоїдні тварини з’їдають її дуже багато.)

— Як називають тих тварин, які поїдають інших тварин? (Хижаками, або м’ясоїдними.)

— Якою їжею живляться всеїдні тварини? (Рослинною і тваринною.)

До всеїдних тварин належать їжак, ведмідь, свиня.

— До якої групи живих організмів за типом живлення можна віднести людину? (До всеїдних. У тому разі, коли людина свідомо відмовляється від продуктів тваринного походження, її називають вегетаріанцем. Окрім органічних речовин, тваринам і людині потрібні мікроелементи, або неорганічні речовини та вітаміни.)

— З якої їжі — рослинної чи тваринної — організм може отримати більше вітамінів? (Із росл. їжі.)

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект.

2.      Поспостерігати за живленням кролів, оформити звіт.

3.      Пригадати будову рослинної клітини.

VІІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку.

Оцінювання роботи учнів.