Дата:

Хімія   Клас: 7  Тема: 2   Урок: 30

Тема. Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння

Мета:  формувати поняття про хімічні рівняння, пояснити схему хімічної реакції, її суть, пояснити правила складання рівнянь хімічних реакцій, розвивати логічне мислення, пізнавальний інтерес, розвивати вміння розставляти коефіцієнти в рівняннях хімічних реакцій, виховувати творчу, допитливу компетентність

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

I.    Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

При розкладанні води під дією електричного струму  утворилося 0,6 г водню та 5,75 г кисню. Яка маса води розклалася?

ІІІ. Актуалізація опорних знань                  

Бесіда                        

1. Що таке хімічна реакція?                                                    

2. Що таке реагенти?                                                   

3. Сформулюйте закон збереження маси речовини.     

IV. Мотивація навчальної діяльності

Пригадайте алгебраїчний запис 2а*2в=2(ав). Цифра «2» у хімічному рівнянні: 2Na+ Сl ₂=2NaCl   є коефіцієнтом. Хоча ця формула 2NaCl не взята в дужки, але розуміти її потрібно так само, як і 2(NaCl)

V. Повідомлення теми і мети уроку

VІ. Формування нових знань, умінь й навичок

1.Суть хімічної реакції та її схема  

Розповідь вчителя

- У чому полягає суть хімічної реакції?

- Що відбувається з атомами під час хімічної реакції?

Отже,ви знаєте, що під час хімічних реакцій відбувається перегрупування атомів. Саме в перегрупуванні атомів і утворенні нових речовин полягає суть хімічної реакції.    Реагенти —› Продукти реакції

Але для конкретних речовин маємо певні хімічні формули. Хімічну реакцію можна записати за допомогою хімічних формул у вигляді схеми:

С + О₂ —› СО   

Вугілля  взаємодіє з    киснем    з утворенням      вуглекислого газу

Цей схематичний запис називається схемою хімічної реакції.                                                       У лівій частині наведеного рівняння записаний один атом Карбону й одна молекула кисню, що складається з двох атомів Оксигену – це реагенти. У правій частині записана одна молекула вуглекислого газу – це продукти.

2. Хімічні рівняння

Розповідь вчителя 

Схема реакції є тільки її якісною характеристикою. Кількісну характеристику реакції відображає закон збереження маси речовини. Відповідно до цього закону число атомів різних елементів під час хімічної реакції не змінюється. Число атомів одного елемента до реакції і після мають дорівнювати. Це має бути відображено в схемі хімічної реакції, тоді вона стає хімічним рівнянням. Число атомів урівнюють за допомогою коефіцієнтів. Рівняння хімічної реакції – це умовний запис хімічних перетворень за допомогою формул та коефіцієнтів.

До цього вдавалися ще за часів середньовіччя. Однак тоді алхіміки приховували свої знання й зашифровували записи. Зараз рівняння реакцій записують, ґрунтуючись на загальноприйнятих положеннях, і прочитати їх може будь-яка людина, знайома з основами хімії.

   Якщо сказати, що символи хімічних елементів — це літери    хімічної мови, то формули сполук — це слова, а рівняння реакцій — цілі фрази.

Так, фразу «Водень взаємодіє з киснем з утворенням води» за допомогою хімічних формул можна записати в такий спосіб: Н₂ + 0₂ —> Н₂0.

На прикладі цієї реакції можна показати закон збереження     речовини. Треба відзначити, що, по-перше, число атомів кожного хімічного елемента в лівій і правій частинах рівняння є однаковим; по-друге маса речовин, що вступили в реакцію, дорівнює масі речовин, що утворилися в результаті реакції.

Для того щоб складене нами рівняння не суперечило закону   зберження маси, необхідно зрівняти кількість атомів усіх елементівв обох частинах. Для цього слід поставити відповідні коефіцієнти

                                      2Н₂     +    0₂ ->   2Н₂0

                           4 атоми        2 атоми   4 атоми Гідрогену

                         Гідрогену    Оксигену    й 2 атоми Оксигену

                     4* 1=4        2* 16 = 32               2 * (2 * 1 + 16) = 36

Рівність числа атомів у лівій частині й числа атомів у правій частині, а також зумовлена цим рівність мас речовин є доказом правильності розміщення коефіцієнтів.

V.Узагальнення та систематизація знань

Завдання.

1. Складіть і прочитайте хімічні рівняння таких реакцій:

а) взаємодіїї Карбону й Гідрогену з утворенням метану (СН₄);

б) взаємодії Гідрогену з Хлором з утворенням гідроген (І) хлориду

2. Розставте коефіцієнти й прочитайте хімічні рівняння за такими схемами:

а) Рb+ 0₂ —» РbО;  б) Аg + S—» Аg₂S;  в) Н₂ + F₂ —» НF;      г) Lі + 0₂ —» Li₂0.

3. Допишіть рівняння реакцій і розставте коефіцієнти:

а) Р₄ + Н₂ —>  б) S + Н₂ —>    в) Fе + 0₂ —> 

г) Сu + S—>      д) Аg + F₂—>     е) S + С1₂—>

4.Запишіть рівняння реакцій утворення сполук: а) ферум (II) сульфіду; б) нітроген (IV) оксиду; в) кальцій (II) оксиду; г) ферум (III) сульфіду.  

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.  Прочитати §11             

2. П. 3      с. 84

3.   Повторити історію відкриття, поширення, склад та будову молекули, фізичні властивості кисню.

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? 

Якi виникли запитання? 

Оцінювання роботи учнів.

Дата:

Хімія   Клас: 7  Тема: 2   Урок: 29

Тема. Закон збереження маси речовини під час хімічних реакцій

   Мета: ознайомити учнів із законом збереження маси речовини, розкрити  суть цього закону, сформувати уявлення про роботи А.Лавуазьє, М.Ломоносова в цій галузі, пояснити значення закону збереження маси в хімії; розвивати пізнавальний інтерес, логічне мислення; виховувати самостійність, бережливе ставлення до навколишнього середовища

   Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва,  портрет М.В.Ломоносова,  терези,        двоколінна пробірка з гумовою пробкою,  розчин барій хлориду і натрій сульфату                                                             

   Тип уроку: комбінований     

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань 

Бесіда                                                                                                                                                   

1.Яка біологічна роль кисню? Оксисен входить до складу води, багатьох сполук земної кори та живих організмів.

2. Порівняти властивості кисню та Оксигену. Кисень – безбарвний газ без смаку і запаху, мало розчинний у воді.

3. Де застосовують кисень? Медики, аквалангісти, космонавти, льотчики, водолази, пожежники.

III. Мотивація навчальної діяльності 

Евдіометр у буквальному перекладі з грецької – «вимірник добротності» – прилад для аналізу повітря. Кисень за звичайних умов трохи важчий за повітря. Тому його можна зібрати витісненням повітря в посудину розміщену отвором вгору.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

1.Короткі відомості з історії відкриття закону збереження маси

     Закон збереження маси був відкритий великим російським вченим  Михайлом Васильовичем Ломоносовим 1748 року.Ломоносов вивчав процеси горіння. Він був переконаний, що пояснення цього явища попередніми вченими були непереконливими. Він вивчав досліди Бойля. Як відомо, Бойль прожарював метали в запаяних скляних посудинах. Він добував металічну золу, а потім зважував її. Вага цієї золи була завжди більша від ваги узятого металу. Бойль припускав, що збільшення ваги золи пояснюється переходом «теплороду» від вогню до металів.Ломоносов підготував скляні посудини, наповнивши їх свинцевими, залізними й мідними ошурками, й запаяв.Він зважив посудини й почав нагрівати їх у великій печі. Свинцеві ошурки розплавилися; сріблясто-білі краплі, які виблискували, швидко покрилися сірувато-жовтим нальотом. Червоні ошурки міді перетворилися на чорно-коричневий порошок. Залізні ошурки почорніли. Після досліду Ломоносов зважив посудини. Але терези показали що вага всіх посудин залишалася незмінною! Це суперечило прийнятим на той час поняттям.Ломоносов замислився. А що ж із золою металів? Треба порівняти її вагу з вагою металу. Наступного дня вчений повторив дослід. Він  зважив ошурки до запаювання посудини. Після прожарювання знову зважив посудини, потім відкрив їх і зважив добуту металічну золу. Зола була важчою від раніше взятого металу!Ці досліди спростовували думку Роберта Бойля. Метали не з’єднуються з «теплородом»: адже вага посудини не змінюється.  І все ж таки зола виявилася важчою. Однак у посудині була  деяка кількість повітря... Можливо, метали з’єднуються  з молекулами повітря? Оскільки металічна зола в посудині стала важчою, виявляється, що повітря, яке знаходилося в посудині, зменшилось у вазі на стільки ж. Без надходження зовнішнього повітря вага  металу залишиться незмінною!  Це було воістину велике відкриття, завдяки якому вдалося сформулювати й основний закон хімічної науки. Ломоносов писав: «Усі зміни в натурі, які трапляються такого суть стану, що скільки в одного тіла забирається, стільки додасться до іншого; так, коли де убуде трохи матерії, то збільшиться в іншому місці…» Багато пізніше аналогічні досліди проводив французький вчений А. Лавуазьє.  Тому зараз закон збереження маси часто називають законом Ломоносова -  Лавуазье.                                

2. Доведення закону збереження маси Лавуазьє                                

Питання про те, що таке процес горіння, цікавило всіх хіміків XVIII ст. 1772  року Лавуазьє спільно з іншими хіміками придбав алмаз. Він помістив цей алмаз у закриту посудину й нагрівав доти, поки алмаз не зник. При цьому утворився вуглекислий газ. У такий спосіб було переконливо доведено, що алмаз складається з Карбону й, отже, алмаз ближчий до вугілля, ніж усі інші речовини.

Продовжуючи свої досліди, Лавуазьє нагрівав у закритих посудинах обмеженим об’ємом повітря такі метали, як олово й свинець. Спочатку на поверхні обох металів утворювався шар окалини, але певної миті іржавіння припинялося. На той час уже було відомо, що окалина важить більше, ніж нам метал; однак, коли після нагрівання Лавуазьє зважив посудину разом з всім вмістом (металом, окалиною, повітрям тощо), виявилося, що вона   важить рівно стільки ж, скільки й до нагрівання.

Із цих даних випливало, що коли, частково перетворившись на окалину,  метал збільшив свою вагу, то щось іще з того, що містилося в посудині, втратило еквівалентну кількість ваги. Це «щось іще» могло бути й повітрям. Однак у цьому випадку в посудині повинен був утворитися вакуум. Справді коли Лавуазьє відкрив посудину, туди спрямувалося повітря, й вага посудини та її вмісту збільшилася.У такий спосіб Лавуазье показав, що метал перетворюється на окалину  результаті приєднання порції звичайнісінького повітря. Окалина важча за метал, з якого вона утворилася, рівно на стільки, скільки важить кількість повітря, що сполучилося з металом.

Горіння дерева також супроводжується приєднанням повітря, але збільшення ваги в цьому випадку не спостерігається, оскільки новоутворена речовина — вуглекислий газ —вивітрюється в атмосферу. Зола, яка залишилася, є легшою від згорілого дерева. Якби горіння дерева проходило в закритій посудині й гази, що утво­рюються при цьому, залишалися б у ній, тоді б можна було показати, що вага золи плюс вага газів, що утворилися, плюс вага того, що залишилося  від повітря,  дорівнює початковій вазі дерева й повітря. Обмірковуючи результати проведених дослідів, Лавуазьє  довів,  що враховуючи всі речовини, що беруть участь в реакції, то змін спостерігатися не буде.  

Сучасне формулювання закону збереження маси: загальна маса речовин, що вступили в хімічну реакцію, дорівнює загальній масі речовин, утворених у результаті реакції.                                                                     

3. Суть закону  збереження маси речовини

Демонстрація В двоколінну пробірку помістимо розчини барій хлориду й натрій сульфату. Пробірку закриваємо пробкою  й підвішуємо до терезів. За допомогою важків терези переводимо у стан рівноваги. А після цього  ( обов' язково із закритим аретиром) вміст двох колін пробірки змішуємо. У результаті реакції розчин стає каламутним, а після повторного зважування виявляємо, що маса пробірки з її вмістом змінилася.

Значення закону  збереження маси полягає ось у чому: 

1. речовини не зникають без сліду й не утворюються з нічого;

2. суть хімічних реакцій полягає в перерозподілі атомів вихідних речовин й утворені нових сполук; 3.Завдяки йому можна складати рівняння реакцій і робити за ними розрахунки.

Межі застосування цього закону – хімічні перетворення.

VІ.Узагальнення та систематизація  знань

Виконання завдань
1. Під час розкладання води під дією електричного струму утво­рилося 0,6 г водню й 4,8 г кисню. Яка маса води, що розклалася?                

Дано:                            

 m (H₂) = 0,6 г                                                                            

 m(H₂O) -?                                                             

Виходячи із закону збереження маси речовини  маємо: m(O₂) = 4,8 г                         

m(H₂) + m(O₂) = m(H₂О), отже  m(H₂O) = 0,6  + 4,8 = 5,4 г              

1.      Визначте масу кальцій оксиду, який утворюється при взаємодії 3,43 г кисню й 8,57 г кальцію.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф, відповісти на запитання.                                                                                                                       

Творче завдання: знайти цікаву інформацію з біографії М.В. Ломоносова та А. Лавуазьє.

                                                                                                                                 Дата    Тема: 2 Урок 28

Хімія 7 клас

Тема. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.

Мета: поглибити знання учнів про хімічний елемент Оксиген та його просту речовину кисень;з'ясувати склад молекули кисню, його фізичні властивості ;

розвивати вміння учнів працювати з текстом підручника, логічно мислити, спостерігати, робити висновки й узагальнення; виховувати бажання здобувати знання.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Форми  роботи:  самостійна   робота,  евристична бесіда, елементи гри, робота з підручником, робота в парах; інтерактивну частину уроку проводять із застосуванням технологій «Мікрофон».

Зібратися разом — це початок,

триматися разом — це прогрес,

працювати разом — це успіх.

Генрі Форд

ХІД УРОКУ

I.    ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

Учитель.

Треба всім нам привітатись:

—Добрий день!
Дружно весело сказати:

—Добрий день!
Вліво-вправо повернемось,
Туди-сюди усміхнемось:

—Добрий, добрий, добрий день!

Сіли зручно за парти, підготувалися до роботи! Посміхнулись!

Нехай на сьогоднішньому уроці в усіх буде бадьорий настрій, кмітливий розум, творче мислення і натхненна праця. Бажаю успіху!

II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Давайте пригадаємо ті знання, які знадобляться на сьогоднішньому уроці.'

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

♦   Які властивості речовин ви знаєте?

♦   Які фізичні властивості речовин ви знаєте?

♦   На які групи поділяють усі речовини за складом?

♦   Які речовини називають простими? Позначте прості речовини: Н₂, НС1, А1, N₂,  Н₂SО₄, О₂.
(Формули записано на дошці.)

♦   Що таке хімічна формула? Навести приклади.

♦   Укажіть запис, що означає «три атоми Оксигену»: а) ЗО;   б) ЗО₂;           в)О₃.

♦  Укажіть   формулу   сполуки   п'ятивалентного елемента з Оксигеном: а) СО₂;    б) SО₃;   в) Н₂О;   г) Р₂О₅.

♦  Що означає формула 4О₂?

а) Чотири атоми Оксигену; б) чотири молекули кисню; в) чотири молекули Оксигену.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Щоб урок був плідним, необхідно з'ясувати, які ми маємо бути на нашому уроці.

Учні

У — уважні.

Р — розумні.

О — організовані.

К — кмітливі.

Учитель. Щоби з'ясувати тему сьогодніш­нього уроку, я пропоную відгадати загадку:

Я живу і не тужу,  З ким зустрінуся — дружу,  Ми удвох з моїм сусідом  Називаємось оксидом.  Друзями моїми стали  І метали, й неметали.  Феєрверк влаштую вмить, Бо у мене все горить.

Я внизу у тропосфері, Залечу в іоносферу. Мною дихать всяк мастак. Називають мене як? (Речовина — кисень, елемент, що його утворює, — Оксиген}

•     Отже, тема уроку — «Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.».

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Запитання класу

•     Що ви знаєте про кисень?

На дошці вчитель заповнює схему:

Учитель робить підписи, пояснюючи їх:  Кисень — газ без кольору, смаку та запаху.  Хімічна формула простої речовини кисню— О₂.  Відносна молекулярна маса кисню: М_Г(О₂) = 32.  Відносна густина кисню за повітрям становить 1,1; він є трохи важчим за повітря: М_г (повітря) = 29.

•     Маса 1 л кисню за нормальних умов — 1,426 г. За температури -182,9°С кисень зріджується, утворюючи блідно-синю рідину, що має питому вагу 1,13 г/мл і притягується магнітом.

•     Твердий кисень має вигляд кристалів блакитного кольору.

Робота в групах   Для подальшої роботи учні класу об'єднуються в три групи. Робота в групах за підручником:

І група — поширення  в природі. II група — історія відкриття кисню.
  III група — фізичні властивості

Обговорення роботи в групах

Приблизна доповідь учнів І групи «Поширення Оксигену в природі»

Оксиген — найпоширеніший хімічний елемент на Землі. Масова частка його в оболонці Землі (атмосфері, гідросфері, літосфері) становить близько 52 % . У зв'язаному стані, тобто як хімічний елемент, Оксиген входить до складу води, піску, глини, гірських порід і мінералів. Він є в усіх речовинах, з яких складаються живі організми. Зокрема, в організмі людини вміст Оксигену становить майже 65 %.

Як проста речовина кисень О₂ є у повітрі. Масова частка його становить 23 %, об'ємна — 21 %. Кисень (розчинний) міститься також у природних водах. Біохімічне очищення річкової та морської води відбувається з допомогою розчиненого у воді кисню.

У природі кисень відіграє особливу роль, будучи одночасно і будівельником, і руйнівником. Окиснюючи органічні речовини, він підтримує дихання, а отже, і життя. Енергія, що при цьому вивільнюється, забезпечує життєдіяльність організмів. Проте за участі кисню в природі постійно відбуваються й руйнівні процеси: іржавіння металів, тління й горіння речовин, гниття рослинних і тваринних решток.

// група Приблизна доповідь учнів II групи «Історія відкриття кисню»

Леонардо да Вінчі першим із європейців висловив думку про те, що повітря має дві складові частини, оскільки під час горіння або дихання витрачається лише частково.

Відкрили кисень швед Карл Шеєле (1742-1786) та англієць Джозеф Прістлі (1733-1786) під час проведення дослідів із розкладання речовин, зокрема магній нітрату й меркурій(ІІ) оксиду;

Антуан Лавуазьє (1743-1794) 1775 р. виявив, що кисень — це складова повітря, і дослідив його властивості.

Приблизна доповідь учнів III групи «Фізичні властивості кисню»

•     Не має запаху; без смаку;безбарвний газ;рідкий за -183 °С;твердий за-218,8 °С;малорозчинний у воді;

•     важчий за повітря.

Фізкультхвилинка   Вправа для очей: подивися вгору, вниз, вправо, вліво.

Прикласти пальці рук до скронь, робити коло­ві оберти вперед і назад по 10 разів. Виконувати з легким натисканням. Руки в замочок на груди, вперед, на груди, вгору.

ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ  Робота з класом

1.       «Мозковий штурм»

Символ Оксигену. Його валентність. Які прості речовини утворює? Охарактеризуйте положення Оксигену в періодичній системі.

2.       Вправа «Розірвана шпаргалка»

Установіть відповідність між частинами шпаргалки.

а)О2 б) II в) 32 г)О Д)8 є) 1611616

1)    Хімічний символ Оксигену

2)    Порядковий номер Оксигену

3)    Відносна атомна маса Оксигену

4)    Хімічна формула кисню

5)    Відносна молекулярна маса

6)    Валентність Оксигену в сполуках

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ   Оцінювання роботи учнів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити § 16, 17 виконати вправу 124 (7-9 балів), вправи 125 і 126 (10-12 балів); творче завдання: скласти кросворд або загадку з теми «Оксиген. Кисень»