Природознавство 5 клас    Тема:                Урок:              Дата:

Тема. Водне середовище життя. Пристосування організмів до   життя у воді.

Мета уроку: ознайомити учнів із різноманітністю середовищ життя; схарактеризувати водне середовище, способи пристосування організмів до життя в ньому; розвивати увагу, пам’ять і мислення учнів, відпрацьовувати вміння аналізувати та уза-гальнювати інформацію, формувати навички самостійної та пошукової діяльності на уроці; формувати науковий світогляд, виховувати сумлінність та наполегливість під час виконання завдань, любов до природи.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

 I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Повідомлення теми уроку.

Тема на дошці закрита. Учитель оголошує першу частину теми, частково відкриває на дошці напис. Потім пропонує учням розглянути фотографії та здогадатись, про яке саме середовище піде мова. Після того як учні здогадались, повністю відкриває напис теми та оголошує її.

3. Оголошення мети та завдань уроку.

4. Обговорення вислову.

Море не підвласне деспотам. На поверхні морів вони можуть ще вчиняти беззаконня, вести війни, вбивати подібних до себе. Але на глибині тридцяти футів під водою вони безсилі, тут їх влада закінчується! (Ж. Верн)

Учитель підводить учнів до розуміння того, що людина не пристосована до життя у воді, тому, опинившись під водою, вона стає безпорадною.

5. Фронтальна бесіда.

Учитель пропонує учням згадати те, що їм уже відомо про середовище життя та ада-птації, щоб краще зрозуміти новий матеріал.

III. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1) Водне середовище життя.

(а) Слово вчителя з елементами бесіди; б) демонстрація фотографій; в) вправа «Дерево асоціацій».)

Водне середовище життя є найдавнішим. Саме у воді зародилося життя. За складом водне середовище поділяють на два види: прісне та солоне (морське).

— Згадаймо, скільки простору займає водне середовище на Землі. (Близько 70 %.) Різноманітність організмів у воді набагато менша, ніж на суходолі. Щіль-ність води у 800 разів вища за щільність повітря. Тиск також набагато вищій, ніж на суходолі. (На кожні 10 м тиск зростає на 1 атмосферу.) Освітленість у воді зменшується із глибиною.

Важливим фактором є нестача кисню. Вміст кисню у воді приблизно у 20 разів менший, ніж в атмосфері. Він зменшується з підвищенням температури, а також у стоячих водоймах у зимовий період, коли вода відділена від атмосфери шаром льоду (саме тому, рибалки, які роблять ополонки, допомагають водоймам, адже че-рез ополонки потрапляє кисень).

Вуглекислого газу у воді, навпаки, більше, ніж в атмосфері (приблизно у 150 разів).

У воді дуже швидко проводяться звуки, тому деякі тваринні організми, що мешкають у водоймах, видають звукові сигнали для спілкування з «родичами» (наприклад, косатки, кити, дельфіни). Також важливим фактором у воді є течія.

2) Пристосування тварин до життя у водному середовищі.

(а) Частково-пошуковий метод (робота з підручником); б) повідомлення учнів; в) опрацювання таблиці.)

Під час повідомлень і роботи з підручником учні мають заповнити таблицю (за-писати до неї приклади пристосувань).

Тварини, що є мешканцями водного середовища, пристосовані до перебування в ньому. Усі їхні адаптації направлені на підвищення плавучості за рахунок збіль-шення поверхні тіла, обтічної форми, слизових покривів та формування тканин і органів, що містять повітря. Багато з них має плавці (китоподібні, риби).

У більшості водних рослин є спеціальні органи дихання — зябра.

Деякі тварини можуть вільно пасивно парувати у воді (найпростіші, бактерії), а інші — активно (навіть реактивно) пересуватись (наприклад, риби, головоногі мо-люски, ссавці, водні змії та черепахи). Існують тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, актинії, деякі молюски). Таким тваринам властивий особливий характер харчування — відціджування або осадження завис-лих у воді частинок органічних речовин і численних дрібних організмів.

Життя більшості тварин у воді пов’язане з існуванням у постійних сутінках чи в темряві, що дуже обмежує можливості зорової орієнтації. У воді світлові промені дуже швидко згасають, тому навіть ті тварини, які мають добре розвинені органи зору, орієнтуються за їхньою допомогою лише на близькій відстані. Орієнтація на звук у водних тварин розвинена краще, ніж зорова. Деякі види уловлюють навіть коливання дуже низької частоти (інфразвуки), що виникають під час зміни ритму хвиль, і завчасно спускаються перед штормом із поверхневих шарів у більш глибокі (наприклад, медузи). Багато мешканців водойм самі видають звуки (ссавці, риби, молюски, ракоподібні). Деякі тварини відшукують їжу і орієнтуються за допомогою ехолокації — сприйняття відображених звукових хвиль (китоподібні). Багато водних мешканців сприймають відображені електричні імпульси, видаючи під час плавання розряди різної частоти.

Представники багатьох мешканців пересихаючих водойм закопуються в мул, переходячи до стану зниженої жит-тєдіяльності (щитні, гіллястовусі рачки, планарії, малощетинкові черви, молюски й навіть деякі риби — в’юн, африканський протоптер і південноамериканський лепідосирен). Багато дрібних видів утворюють цисти (оточуються твердими обо-лонками), які витримують посуху.

3) Пристосування рослин до життя у водному середовищі.

(а) Частково-пошуковий метод (робота з підручником); б) повідомлення учнів; в) заповнення таблиці.)

Найбільше органічної речовини у водоймах утворюють автотрофи, які використовують сонячне світло, що пробивається крізь товщу води. Можливість уловлюва-ти світло обумовлюється прозорістю води. У прозорих водах океану автотрофи можуть зустрічатись навіть на глибині 200 м (тропічних водах). У дуже замулених прісних водоймах шар, який заселяють автотрофи, може становити лише кілька десятків сантиметрів.

Рослини, що мешкають у водному середовищі, зазвичай є водоростями (од-ноклітинними та багатоклітинними). Вони не мають органів і тканин. Більшість із них пасивно плавають у воді, а деякі — ведуть прикріплений спосіб життя. Найбільш активно водою поглинається червона частина променів світла, тому глибоководні моря зазвичай заселені червоними водоростями, які здатні за рахунок особливих барвників засвоювати зелене світло.

У водоймах можуть частково бути і вищі рослини (ті, що мають органи і ткани-ни). Вони занурені у воду. Такі рослини одержують не всю кількість сонячного проміння, тому що частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно ці рослини тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню, у вищих водних рослин ускладнений газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газо-обміну. Ці рослини мають дуже спрощену анатомічну будову, судини в них слабко розвинені або їх зовсім немає, воду вони сприймають всією поверхнею тіла. На по-верхні листів кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешко-ду в надходженні води до клітин.

IV. Закріплення нового матеріалу

1. Твір-фантазія «Якби людина жила у воді» (самостійна робота).

2. Читання та обговорення творів (фронтальна робота).

 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати інформацію про ґрунт як середовище життя організмів.

VI. Підбиття підсумків уроку

1. Фронтальне опитування.

— Які особливості водного середовища життя?

— Які організми живуть у воді?

— Які адаптації мають організми, що живуть у воді?

2. Інтерактивна гра «Незакінчене речення».

— На уроці я зрозумів …  — Сьогодні я навчився …— На уроці найцікавішим було …

— На уроці мені було найважче … — Сьогодні на уроці я не зрозумів … — У мене виникло запитання …