Біологія   Клас: 7  Тема 2    Урок: 15-16

Тема: Паразитичні безхребетні тварини

Мета: формувати знання про різноманітність паразитичних безхребетних тварин; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми; розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки; виховувати бажання здобувати зоологічні знання, провадити профорієнтаційну роботу щодо професії лікаря

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: таблиця «Найпростіші», зображення амеби, інфузорії, лейшманії, трипаносоми, схема «Життєвий цикл малярійного плазмодія», таблиці «Плоскі черви», «Круглі черви» та «Кільчасті черви», презентація «Паразитичні безхребетні тварини»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Запитання від чомучки

1.                  Навіщо деяким паразитичним плоским червам необхідний складний життєвий цикл? (На кожній із проміжних стадій циклу відбувається нестатеве розмноження паразита, що збільшує шанси потрапляння в організм остаточного хазяїна)

2.                  Чому паразитичні черви виробляють таку велику кількість яєць? (Для збільшення шансів потрапляння в організм нового хазяїна)

3.                  Які зміни відбулися в організмі круглих червів після переходу до паразитичного способу життя? (Значного розвитку набула кутикула, що захищає черва від впливу захисних механізмів організму хазяїна, крім того, багато видів стали анаеробами)

4.                  Які зміни відбулися в організмі п’явок після переходу до паразитичного способу життя? (З’явилися спеціалізовані органи для проникнення під покриви тіла хазяїна (щелепи або хоботок). Виробляються спеціальні речовини, що запобігають зсіданню крові (гірудин). Істотно спростилася будова кишечнику. Виробилася здатність тривалий час обходитися без їжі)

ІІІ. Мотивація учіння

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь і навичок

До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин, що мешкають у морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм, відомо багато паразитичних, які викликають   деколи серйозні захворювання - протозоонози.  Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишнього середовища - полягає у здатності  утворювати цисту. Тварина переходить у стан спокою  і при настанні сприятливих умов повертається до активного життя.  Широке поширення набув паразитизм. Багато видів паразитичних найпростіших викликають важкі форми захворювань людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин.

Паразитизм - це форма міжвидових взаємовідносин двох організмів, при яких організм використовує інший або в якості середовища проживання, або в якості джерела їжі. Паразитичні  організми вражають всі органи і тканини людини. Вони мешкають на наружних покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла - тканинах (гельмінти), в крові (малярійний плазмодій).

Організм господаря для паразита  є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитів сприятливий мікроклімат, не схильний до коливань, які є в природі. Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддається нападу на короткий строк або на час харчування (клопи). Є й постійні паразити; до них відносяться найпростіші – малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, плоскі черв'яки (аскариди), членостоногі (воші), чесоточний зудень.

Вивчення паразитів  необхідно для попередження і лікування захворювань людини. Паразитологія вивчає біологію, екологію паразитів, методи діагностики, лікування та профілактики паразитів. Скласти схему: Медична паразитологія    підрозділяється на: протозоологія (найпростіші), гельмінтологія (паразитичні черв'яки) і арахноентомології (павукоподібні і комахи).

Основні паразитичні представники класу Джгутикові - лейшманія і лямблії.

Лейшманія зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калаазар). Переносником лейшманіозу є москіти, які заражаються при ссанні крові хворої людини  або тварини. Збудник проникає в організм людини при укусі москіта.  Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являються лейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Тривалість хвороби складає 3-6 місяців.  Лікування лейшманіозу - стаціонарне. Профілактика полягає у знищенні нор гризунів (при цьому гинуть й гризуни, й москіти, що мешкають в цих норах), вилов бродячих собак, знищенні москітів.

Лямблії викликають захворювання під назвою лямбліоз. Вони паразитує в тонкій кишці, іноді в жовчному міхурі. Зараження відбувається при вживанні забруднених цистами продуктів і води, а також через руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт у осіб з зниженої кислотністю шлункового соку і навіть у здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великій кількості, викликаючи подразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота або в області пупка, відзначаються здуття живота, бурчання,  нудота. Можуть бути запори, що змінюються проносами (з домішкою слизу). Найчастіше хворіють діти. Лікування: рекомендується дієта.  Профілактика: Особиста гігієна, захист продуктів харчування від забруднення, боротьба з мухами.

Представники класу Споровики (Sporozoa) характеризуються тим, що в циклі свого розвитку утворюють стадію спори. Всі споровики є паразитами людини і тварин. Вони паразитують у різних тканинах і клітинах.  Лихоманка, недокрів'я, жовтяниця - типові ознаки захворювання. Піроплазми, бабезії відносяться до ряду кров'яних споровиків, вражаючи еритроцити ссавців (корів, коней, собак та інших домашніх тварин). Переносники хвороб - кліщі. Крім кров'яних є ще два загони споровиків – кокцидії і грегаріни.

Кокцидії паразитують як у безхребетних, так і у хребетних тварин - ссавців, рибах, птахів. Кокцидії токсоплазмоз викликає хворобу людини токсоплазмоз. Їм можна заразитися від будь-якого представника сімейства котячих.

Грегаріни паразити тільки безхребетних, в основному - комах і, як правило, поселяються в кишечнику. Дорослі грегаріни зовні схожі на черв'яків. Вони бувають як дрібні (10 мікрон), так і вельми великі, видимі неозброєним оком - До 1,6 мм.

Основний представник - малярійний плазмодій. Він викликає малярію, що протікає з нападами лихоманки, змінами в крові, збільшенням печінки та селезінки. Розрізняють чотири форми малярії: триденну, чотириденний,  тропічну, а також овалемалярію. Джерелом хвороби є хвора на малярію людина, а переносником - самка малярійного комара. Самка комара, заражаючи при ссанні крові хворого, стає здатною передавати плазмодії. Здорова людина заражається при укусі комара, інфікованого плазмодіями, з чиєї слиною збудники проникають в організм. З потоком крові плазмодії потрапляють в печінку, де проходять перший (тканинний) цикл розвитку, переходячи потім у кров і проникаючи в еритроцити. Тут вони проходять другий (Еритроцитарний) цикл розвитку, який закінчується розпадом еритроцитів і виходом у кров хворого збудників, що супроводжується нападом лихоманки.  Лікування: медикаментозне; хворому необхідні спокій і догляд.  Профілактика: боротьба з комарами-переносниками малярії, марлеві або металеві сітки на вікнах і дверях, для захисту від комарів  використовують репеленти.

Представники класу інфузорій (Infusoria або Ciliata) мають органели пересування - війки, зазвичай у великій кількості.

Балантидії - паразит товстої кишки людини (балантидіаз)- (Balantidium coli). Поширена повсюдно. Утворює цисту. Зараження відбувається при проковтуванні цисти. Головним джерелом  зараження людини є свиня, для якої ця інфузорія нешкідлива. Часто балантидій нешкідливий і для людини. Довжина організму становить від 30 до 200 мкм, ширина 20-70 мкм; інфузорія викликає утворення виразок на кишкової стінці, що супроводжується симптоматикою, характерною також для амебної дизентерії (кривавий пронос).

Представники класу саркодових, або корененіжок (Sarcodina або Rhizopoda), рухаються за допомогою псевдоніжок - псевдоподій.

Дизентерійна амеба - постійний паразит людини, збуджує амебіаз. Може утворювати цисти в товстій кишці людини. Їх діаметр 8 - 15 мк. Вона викликає появу  виразок у товстому кишечнику. Ця амеба викликає захворювання схоже на дизентерію. У несприятливих умовах - амебацистит.

Можна відзначити, що завдяки успіхам медиків і біологів  стали відомі способи лікування та профілактики багатьох хвороб, причиною яких є найпростіші паразити. Розроблено нові препарати і методики, засновані на результатах дослідження  цих найпростіших; шанс на одужання отримали хворі, лікування яких раніше було проблематично або взагалі неможливо.

Паразитичні плоскі черви, що є паразитами людини й деяких інших хребетних. Характерна ознака класу Сисуни (Трематоди)— наявність двох присосків: ротової (на її дні розташований ротовий отвір) і черевної. Війки на тілі відсутні, зовнішні покриви ущільнені (для протидії захисним реакціям організму хазяїна), є розгалужений кишечник. Життєвий цикл складний, включає основного й одного-двох проміжних хазяїв. Те покоління паразита, що розвивається в проміжному хазяїні, розмножується нестатевим способом, а те, яке розвивається в остаточному хазяїні, розмножується статевим способом.

Печінковий сисун: основні хазяї — велика рогата худоба, свині, людина; проміжний хазяїн — молюск малий ставковик. Котяча двоустка: основні хазяї — собаки, кішки, людина; перший проміжний хазяїн — молюск бітинія, другий проміжний хазяїн — коропові риби.

Характерна ознака класу Стьожкові черви (Цестоди)— довге стрічкоподібне тіло, що складається з голівки з органами прикріплення, шийки й окремих члеників (від трьох-чотирьох до кількох десятків тисяч). Війки на тілі відсутні, зовнішні покриви ущільнені (для протидії захисним реакціям організму хазяїна), травна система відсутня, поживні речовини поглинаються всією поверхнею тіла, тому що ці черви паразитують у тонкому кишечнику. У кожному членику є самостійний гермафродитний статевий апарат. У разі потрапляння яєць в організм проміжного хазяїна з них виходять личинки, які зі струменем крові розносяться по організму й потрапляють у м’язи або інші органи, утворюючи пухирчасту стадію — фіну. Життєвий цикл найчастіше складний, включає основного й одного-двох проміжних хазяїв.

Бичачий ціп’як: основний хазяїн — людина; проміжний хазяїн — велика рогата худоба. Свинячий ціп’як: основний хазяїн — людина; проміжний хазяїн — свині. Стьожак широкий: основні хазяї — людина й рибоїдні звірі; перший проміжний хазяїн — циклоп; другий проміжний хазяїн — риба. Ехінокок: основний хазяїн — представники родини Собачі; проміжний хазяїн — велика рогата худоба, свині, людина.

Паразитичні круглі черви

Нематоди, що паразитують на рослинах (фітопатогенні нематоди). Частіше це вільноживучі види. Багато які з них можуть проникати в тканини рослин. Типовими представниками є галлова нематода (спричиняє утворення галлів), бурякова нематода й стеблова нематода картоплі. Бурякова нематода, галлова нематода й стеблова нематода картоплі можуть завдавати істотної шкоди врожаю.

Нематоди, що паразитують на людині й тваринах

Часто видоспецифічні паразити з простим циклом розвитку. Кінська, свиняча й людська аскариди паразитують відповідно на коні, свині й людині. Зараження відбувається в результаті потрапляння яєць у травний тракт. Подібний життєвий цикл має гострик, що паразитує на людині. Деякі види мають проміжного хазяїна. Наприклад, проміжним хазяїном трихінели є свиня, а основним — людина.

Кільчасті черви Клас П’явки - невелика група (близько 400 видів), поширена переважно в прісних водоймах і морях, деякі види пристосувалися до життя на суходолі. Для п’явок характерна наявність двох присосків: передньої (на її дні розташований ротовий отвір) і задньої, а також відсутність щетинок. Хижаки (полюють на дрібні організми) або паразити (кровосисна медична п’явка). Слинні залози медичної п’явки виробляють гірудин, що перешкоджає зсіданню крові. Цей вид широко використовують у медичній практиці.

Епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення мають два класи паразитичних членистоногих: комахи і павукоподібні. Медична арахноентомологія вивчає павукоподібних і комах як паразитів і переносників збудників заразних хвороб людини та розробляє заходи боротьби з ними. Павукоподібним і комахам властиві різні форми паразитизму.

Клас Павукоподібні об'єднує понад 30000 видів, які поділяють на кілька рядів. Медичне значення мають ряди Павуки, Скорпіони та Кліщі. Серед них є як отруйні (скорпіони, каракурт, тарантул), так і переносники збудників інфекційних хвороб (кліщовий енцефаліт, кліщовий бореліоз, кліщовий висипний тиф та ін.)

Клас комах, найбільш численна група безхребетних тварин, об'єднує понад 1 млн видів, поширених від Антарктиди до 84° північної широти. Серед них багато корисних (запилювачі рослин, винищувачі шкідників рослин тощо). Медичне значення мають комахи як специфічні (фізіологічні, біологічні) та механічні переносники збудників хвороб людини, ектопаразити й ендопаразити, отруйні комахи тощо.

Розрізняють постійних паразитів людини (наприклад, воші) і тимчасових паразитів, які живляться кров'ю тільки на певних фазах розвитку (наприклад, клопи, кліщі), або тільки в одній фазі (наприклад, блохи, комарі, кровосисні мухи та ін.); облігатних і факультативних або випадкових паразитів, активно нападаючих і підстерігаючих кровососів тощо.

Комахи переносять практично всі групи збудників хвороб людини - віруси, рикетсії, бактерії, спірохети, джгутиконосні, споровики, філярії та ін. Крім того, при укусі кровосисні комахи вводять слину, яка містить токсичні для людини речовини. При масовому нападі кровососів у людей можуть виникати лихоманкові стани. Інвазії комах у тілі людини спричиняють міази - розмноження личинок в ранах і виразках, на слизових оболонках тощо.

Значення членистоногих як переносників збудників хвороб людини і тварин більше, ніж їх роль як паразитів. Шкода, нанесена цими хворобами людству, величезна. Епідемії чуми, висипного тифу спустошували цілі країни. На малярію і в наші дні хворіють сотні мільйонів людей. Хвороби, які передаються через переносників-членистоногих, називаються трансмісійними (наприклад, малярія, лейшманіози, кліщовий енцефаліт та ін.).

Вітчизняними вченими (Л. В. Громашевський, В. І. Могульський, Ф. П. Кеппен, Ч.А. Порчинський та ін.) зроблено важливий внесок у вивчення різних груп павукоподібних та комах, вивчення еволюції паразитичних видів, біогенетичних передумов здійснення епідемічного процесу.

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

Біологічний диктант

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект

2.      Підготувати повідомлення про риб.

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Як виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.

Хімія   Клас: 7  Тема: 1   Урок: 13

Тема: Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини. Багатоманітність речовин. Метали й неметали. Металічні та неметалічні елементи. Лабораторний дослід 2. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин. Демонстрації 4. Зразки металів і неметалів.

Мета:  формувати поняття учнів про прості й складні речовини, хімічна формула, індекс, коефіцієнт, метали й неметали; розвивати вміння розрізняти прості й складні речовини і наводити їх приклади, описувати якісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами; вміння робити висновки, розвивати навички правильно вимовляти й записувати хімічні формули; виховувати зосередженість, охайність під час виконання дослідів, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: комбінований з лабораторним дослідом

Обладнання: натрій хлорид, алюміній, вода, залізо, олія, мідь, сода, скляна паличка, мірний циліндр, кубик

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Вправа «Міф чи правда»

Відносна атомна маса елемента — безрозмірна величина, що дорівнює відношенню маси атома даного елемента до 1/12 маси атома Карбону.

1/12 маси атома Карбону — це і є атомна одиниця маси, позначається а.о.м., дорівнює 1,66* 10^{-24 г.}

Значення відносної атомної маси і маси атома, вираженої в а.о.м., чисельно збігаються.

Назва хімічного елемента	Символ хімічного елемента	Вимова символу	Відносна атомна маса
Гідроген
	С
		Пе
			65
		Ес
			24
Ферум
	К

ІІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Що таке вода? Яка її хімічна формула? Як ви гадаєте, якими способами можна довести, що вода — складна речовина?

ІV.Мотивація учіння

Описуючи речовину молекулярної будови, зазначають, атоми яких елементів та в якій кількості увійшли до складу її молекул. Наприклад: молекула кисню складається з двох атомів Оксигену; до складу молекули води увійшли три атоми — два атоми Гідрогену та один атом Оксигену.

Зазначений склад молекул кисню та води передають такими короткими записами: 0 2 (вимовляють «о-два») та Н20 (вимовляють «аш-два-о»). В обох записах цифра 2 вказує на кількість у молекулі атомів хімічного елемента, після символу якого вона записана. Ці арабські цифри, що записані нижче лінії рядка після символу хімічного елемента, називають індексами. Індекс 1 не пишуть.

Умовне позначення складу речовини за допомогою символів хімічних елементів та індексів дістало назву хімічна формула.

Для речовин, утворених із молекул, хімічні формули передають склад однієї молекули. Так хімічна формула ортофосфатної кислоти Н3РО4 свідчить, що молекула складається з трьох атомів Гідрогену, одного Фосфору і чотирьох — Оксигену.

V. Повідомлення теми і мети уроку

VІ. Формування нових знань, умінь й навичок

Атоми хімічних елементів сполучаються між собою, утворюючи всю різноманітність речовин, або хімічних сполук. Усі речовини вважаються хімічними сполуками, оскільки структурні частинки, з яких вони складаються (атоми, молекули, йони), утримуються одна з одною хімічними зв’язками (виняток становлять інертні гази, оскільки вони одноатомні).

Речовини поділяють на прості та складні. Речовина, утворена атомами одного хімічного елемента, називається простою речовиною.

Прості речовини поділяють на метали (натрій Nа, цинк Zn, барій Ва, магній Mg) і неметали (сірка S, фосфор Р, йод І2, бром Br2). Метали молекул не містять, вони мають атомно-йонну будову. Метали добре проводять електричний струм і теплоту, чимало з них пластичні, легко куються, розплющуються в пластини, витягуються в дріт. Більшість металів має сірий або сріблясто-білий колір. Виняток становлять золото і мідь. Характерною ознакою металів є металічний блиск.

Неметали можуть мати як молекулярну, так і не молекулярну структуру. Вони погано проводять теплоту та електричний струм, крихкі, мають різний колір. Так, фосфор червоного кольору, сірка — жовтого, графіт — чорного, а кисень — безбарвний газ.

Різкої межі між простими речовинами металами і неметалами немає. Деякі неметали виявляють металічні властивості, а метали — неметалічні. Наприклад, графіт проводить електричний струм, а стибій — дуже крихкий метал.

Прості речовини — метали і неметали — це форма існування хімічних елементів у вільному стані.

Зверни увагу, що назви деяких простих речовин і відповідних хімічних елементів збігаються. Наприклад, проста речовина, утворена хімічним елементом Хлором, називається хлором, а проста речовина, утворена хімічним елементом Магнієм, називається магнієм. Запам’ятай: назва хімічного елемента пишеться з великої літери, а назва простої речовини, утвореної цим елементом, з малої.

VІІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1. Виконання лабораторного досліду Лабораторний дослід № 2

Тема: Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин

Мета: ознайомитися зі зразками простих і складних речовин

Матеріали та обладнання: сіль, алюміній, вода, стікери із назвами та формулами речовин

Хід роботи

На стікерах із назвами та формулами речовин є зразки простих і складних речовин.

Завдання: 1) розмістити окремо в один ряд прості речовини, а в інший — складні; 2) прості речовини поділити на метали і неметали; 3) зробити висновок, за якими ознаками класифікуються речовини на прості, складні, метали і неметали.

Складні речовини не зберігають властивостей тих простих речовин, з яких вони утворилися, як це властиво для сумішей. Наприклад, кухонна сіль, або натрій хлорид, має інші властивості, ніж прості речовини натрій і хлор, з яких вона утворилася. Так, кухонна сіль не реагує інтенсивно з водою, як це властиво для натрію як простої речовини; вона не є отруйною як проста речовина хлор.

2. Правила запису й вимови хімічних формул

Недостатньо лише писати хімічні формули. Їх треба вміти читати. Потренуємося на прикладі інших хімічних формул та сформулюємо загальні правила. Формулу Н3Р04 вимовляють: «аш-три-пе-о-чотири»; NaHCOз — «натрій-аш-це-о-три»; К2S04 — «калій-два-ес-о-чотири».

Як бачимо, правила вимови хімічних формул такі:

• виголошуються назви хімічних елементів у послідовності запису їх символів у хімічній формулі;

• після назви кожного елемента називають число, яким позначено індекс, якщо він є.

Не менш важливо вміти за вимовою (так би мовити з голосу) записувати хімічну формулу речовини. Наприклад, формулу, що вимовляють «ферум-два-о-три», складають у такій послідовності:

1) пишуть символ Феруму — Fе

2) пишуть індекс 2 — Fе2

3) дописують символ Оксигену — Fе2O

4) записують індекс 3 — Fе2O3

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Прочитати § 8

2.      Повторити тему

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Якi виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.