Природознавство Клас:5   Тема:    Урок:  Дата:

Тема: Ґрунтове середовище життя. Пристосування організмів до життя у ґрунті

Мета: формувати знання про особливості організмів, які існують у ґрунті, розкрити особливості ґрунту як середовища існування, з’ясувати адаптації організмів до життя в ґрунті; розвивати вміння аргументувати думку, робити висновки, порівнювати умови життя організмів, узагальнювати матеріал; виховувати бережне ставлення до навколишнього середовища, моральну відповідальність за збереження довкілля, прагнення досліджувати навколишній світ, сприяти екологічному вихованню інших, виховувати почуття взаємодопомоги, толерантності

Тип уроку:  вивчення й первинного закріплення нових знань

Хід уроку

І. Привітання учнів, організація класу

II. Перевірка знань учнів.

Фронтальна бесіда

TT Чим відрізняються середовища існування організмів між собою?

TT У чому полягає єдність організму і середовища?

TT Назвіть основні пристосування водних організмів до існування у водному середовищі.

TT Назвіть відомих вам риб.

TT Яке значення мають риби в природі та житті людини?

TT Як називаються рослини, які живуть у воді?

Прийом «Проблемне питання»

Спробуйте пояснити, чому холодні води океану більш насичені життям, ніж теплі. Підказка: пригадайте, як розчиняються гази в рідинах.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

Прийом «Інтелектуальна розминка»

TT Що таке ґрунт?

TT Які властивості має ґрунт?

TT Для чого потрібен ґрунт?

TT Чому ґрунт має таке важливе значення для рослин?

TT Як утворюється ґрунт?

TT Чому необхідно доглядати за ґрунтом?

TT Які є види ґрунтів?

TT Чому рослини обирають ґрунт для свого існування?

ІV Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Проблемне питання»

 Які пристосування мають тварини для життя в ґрунті?

Прийом «Дивуй»

Земля — єдина з планет має ґрунт — особливу, верхню оболонку суші. Поступово перетворюючи верхній шар літосфери, живі організми створили третє середовище проживання.

V. Оголошення теми та мети уроку.

Сьогодні ми поговоримо про ґрунт, як середовище існування. Ми дізнаємось, чим умови існування у ґрунті відрізняються від умов існування в інших середовищах та як пристосовуються його мешканці до цих умов.

VI. Формування нових знань, умінь і навичок учнів

1) Ґрунтове середовище життя.

(а) Слово вчителя; б) демонстрація фотографій.)

— Згадаймо, що являє собою ґрунт. (Це верхній родючий шар літосфери (твер-дої оболонки Землі), який утворився внаслідок життєдіяльності різних організмів.)

— Що входить до складу ґрунту? (Мінеральні речовини, гумус, вода, повітря.)

Завдяки наявності вологи у ґрунті різноманітні організми можуть легше пере-живати посушливий період.

   

Також характерною рисою ґрунту як середовища життя є порівняно невелике коливання добових і річних температур (на глибині понад 2 м сезонні коливання температури взагалі майже не відчуваються). Це дає можливість наземним ор-ганізмам мігрувати в товщу ґрунту і перебувати там в активному стані чи в стані заціпеніння (сплячки) у період низьких або підвищених температур. У ґрунті є значні запаси органічних речовин, які створюють кормову базу для різноманітних організмів.

Ґрунт густо заселений різними тваринами і мікроорганізмами, хоча він зали-шається при цьому основним життєвим субстратом для рослин. Приблизно 90 % видів комах на тих чи інших стадіях свого розвитку пов’язані з ґрунтом. Особливо багато у ґрунті найпростіших та червів, хоча ґрунт став місцем існування не лише для безхребетних. У земляних сховищах багато хребетних виводить нове потом-ство (земноводні, птахи, ссавці).

Кроти, утворюючи в ґрунті численні ходи, розпушують ґрунт, поліпшують його фізичні й водні властивості. У земляних нірках гніздяться берегові ластівки, риба-лочки, бджолоїдки. Ґрунтові тварини, які харчуються мертвими органічними речо-винами, що розкладаються, збагачують ґрунт органічними сполуками, таким чином прискорюючи розклад і загальний кругообіг речовин, поліпшують його фізичні властивості: структуру, водопроникність, аерацію — умови мінерального і водного живлення, росту і кореневого дихання рослин.

2)Пристосування до життя у ґрунті

Організми, які є мешканцями ґрунту, виходячи зі ступеня їхньої рухливості та розмірів можна поділити на три групи.

1. Мікроскопічні організми (бактерії, зелені водорості, гриби, найпростіші одноклітинніЇхньою особливістю є те, що вони можуть висихати, а з відновленням достатньої вологості знову оживають. Мікроорганізми є поживою для тварин.

2. Дрібні організми, які легко витягуються з ґрунту і самостійно рухаються (нематоди, кліщі, дрібні личинки комах, ногохвостки тощо). Насичене водя-ними парами ґрунтове повітря дозволяє їм дихати через покриви. Такі тварини дуже чутливі до висихання.

3. Макроорганізми — великі комахи, дощові черви, рухливі членистоно-гі, що живуть між шаром опалого листя і ґрунтом, інші тварини, риючі ссавці (кро-ти, землерийки). Серед них переважають дощові хробаки.

За ступенем зв’язку із середовищем проживання виділяються три групи:

— постійні мешканці ґрунту (дощові хробаки, багато комах, із ссавців — кроти, сліпаки);

— тварини, у яких частина циклу розвитку проходить в іншому середовищі, а частина — у ґрунті. До них належать більшість літаючих комах (саранові, жуки, комарі, капустянки, багато метеликів). Одні в ґрунті проходять фазу личинки, інші — фазу лялечки;

. — тварини, що іноді використовують ґрунт як укриття чи притулок (усі сса-вці, що живуть у норах, багато комах, клопи, деякі види жуків).

Деякі рослини пристосовані до росту в сипучих пісках пустель (саксаул, пі-щана акація, вівсяниця піщана тощо). Вони мають придаткові корені, сплячі брунь-ки на коренях, дуже видовжений головний корінь, або утворюють кореневище. Перші починають рости при засипанні піском, другі — за здування піску. Від занесення піском рятуються швидким зростанням, редукцією листя.

§ IV. Закріплення нового матеріалу

1. Опрацювання таблиці «Середовища життя організмів». Робота в парах. (Роздавальний матеріал.)

2. Дидактична гра «Інтерв’ю» (робота в парах).

§ V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати повідомлення про організми-паразити.

§ VI. Підбиття підсумків уроку

Оцінювання учнів.

Природознавство 5 клас    Тема:                Урок:              Дата:

Тема. Водне середовище життя. Пристосування організмів до   життя у воді.

Мета уроку: ознайомити учнів із різноманітністю середовищ життя; схарактеризувати водне середовище, способи пристосування організмів до життя в ньому; розвивати увагу, пам’ять і мислення учнів, відпрацьовувати вміння аналізувати та уза-гальнювати інформацію, формувати навички самостійної та пошукової діяльності на уроці; формувати науковий світогляд, виховувати сумлінність та наполегливість під час виконання завдань, любов до природи.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

 I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Повідомлення теми уроку.

Тема на дошці закрита. Учитель оголошує першу частину теми, частково відкриває на дошці напис. Потім пропонує учням розглянути фотографії та здогадатись, про яке саме середовище піде мова. Після того як учні здогадались, повністю відкриває напис теми та оголошує її.

3. Оголошення мети та завдань уроку.

4. Обговорення вислову.

Море не підвласне деспотам. На поверхні морів вони можуть ще вчиняти беззаконня, вести війни, вбивати подібних до себе. Але на глибині тридцяти футів під водою вони безсилі, тут їх влада закінчується! (Ж. Верн)

Учитель підводить учнів до розуміння того, що людина не пристосована до життя у воді, тому, опинившись під водою, вона стає безпорадною.

5. Фронтальна бесіда.

Учитель пропонує учням згадати те, що їм уже відомо про середовище життя та ада-птації, щоб краще зрозуміти новий матеріал.

III. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1) Водне середовище життя.

(а) Слово вчителя з елементами бесіди; б) демонстрація фотографій; в) вправа «Дерево асоціацій».)

Водне середовище життя є найдавнішим. Саме у воді зародилося життя. За складом водне середовище поділяють на два види: прісне та солоне (морське).

— Згадаймо, скільки простору займає водне середовище на Землі. (Близько 70 %.) Різноманітність організмів у воді набагато менша, ніж на суходолі. Щіль-ність води у 800 разів вища за щільність повітря. Тиск також набагато вищій, ніж на суходолі. (На кожні 10 м тиск зростає на 1 атмосферу.) Освітленість у воді зменшується із глибиною.

Важливим фактором є нестача кисню. Вміст кисню у воді приблизно у 20 разів менший, ніж в атмосфері. Він зменшується з підвищенням температури, а також у стоячих водоймах у зимовий період, коли вода відділена від атмосфери шаром льоду (саме тому, рибалки, які роблять ополонки, допомагають водоймам, адже че-рез ополонки потрапляє кисень).

Вуглекислого газу у воді, навпаки, більше, ніж в атмосфері (приблизно у 150 разів).

У воді дуже швидко проводяться звуки, тому деякі тваринні організми, що мешкають у водоймах, видають звукові сигнали для спілкування з «родичами» (наприклад, косатки, кити, дельфіни). Також важливим фактором у воді є течія.

2) Пристосування тварин до життя у водному середовищі.

(а) Частково-пошуковий метод (робота з підручником); б) повідомлення учнів; в) опрацювання таблиці.)

Під час повідомлень і роботи з підручником учні мають заповнити таблицю (за-писати до неї приклади пристосувань).

Тварини, що є мешканцями водного середовища, пристосовані до перебування в ньому. Усі їхні адаптації направлені на підвищення плавучості за рахунок збіль-шення поверхні тіла, обтічної форми, слизових покривів та формування тканин і органів, що містять повітря. Багато з них має плавці (китоподібні, риби).

У більшості водних рослин є спеціальні органи дихання — зябра.

Деякі тварини можуть вільно пасивно парувати у воді (найпростіші, бактерії), а інші — активно (навіть реактивно) пересуватись (наприклад, риби, головоногі мо-люски, ссавці, водні змії та черепахи). Існують тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя (губки, коралові поліпи, актинії, деякі молюски). Таким тваринам властивий особливий характер харчування — відціджування або осадження завис-лих у воді частинок органічних речовин і численних дрібних організмів.

Життя більшості тварин у воді пов’язане з існуванням у постійних сутінках чи в темряві, що дуже обмежує можливості зорової орієнтації. У воді світлові промені дуже швидко згасають, тому навіть ті тварини, які мають добре розвинені органи зору, орієнтуються за їхньою допомогою лише на близькій відстані. Орієнтація на звук у водних тварин розвинена краще, ніж зорова. Деякі види уловлюють навіть коливання дуже низької частоти (інфразвуки), що виникають під час зміни ритму хвиль, і завчасно спускаються перед штормом із поверхневих шарів у більш глибокі (наприклад, медузи). Багато мешканців водойм самі видають звуки (ссавці, риби, молюски, ракоподібні). Деякі тварини відшукують їжу і орієнтуються за допомогою ехолокації — сприйняття відображених звукових хвиль (китоподібні). Багато водних мешканців сприймають відображені електричні імпульси, видаючи під час плавання розряди різної частоти.

Представники багатьох мешканців пересихаючих водойм закопуються в мул, переходячи до стану зниженої жит-тєдіяльності (щитні, гіллястовусі рачки, планарії, малощетинкові черви, молюски й навіть деякі риби — в’юн, африканський протоптер і південноамериканський лепідосирен). Багато дрібних видів утворюють цисти (оточуються твердими обо-лонками), які витримують посуху.

3) Пристосування рослин до життя у водному середовищі.

(а) Частково-пошуковий метод (робота з підручником); б) повідомлення учнів; в) заповнення таблиці.)

Найбільше органічної речовини у водоймах утворюють автотрофи, які використовують сонячне світло, що пробивається крізь товщу води. Можливість уловлюва-ти світло обумовлюється прозорістю води. У прозорих водах океану автотрофи можуть зустрічатись навіть на глибині 200 м (тропічних водах). У дуже замулених прісних водоймах шар, який заселяють автотрофи, може становити лише кілька десятків сантиметрів.

Рослини, що мешкають у водному середовищі, зазвичай є водоростями (од-ноклітинними та багатоклітинними). Вони не мають органів і тканин. Більшість із них пасивно плавають у воді, а деякі — ведуть прикріплений спосіб життя. Найбільш активно водою поглинається червона частина променів світла, тому глибоководні моря зазвичай заселені червоними водоростями, які здатні за рахунок особливих барвників засвоювати зелене світло.

У водоймах можуть частково бути і вищі рослини (ті, що мають органи і ткани-ни). Вони занурені у воду. Такі рослини одержують не всю кількість сонячного проміння, тому що частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно ці рослини тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню, у вищих водних рослин ускладнений газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газо-обміну. Ці рослини мають дуже спрощену анатомічну будову, судини в них слабко розвинені або їх зовсім немає, воду вони сприймають всією поверхнею тіла. На по-верхні листів кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешко-ду в надходженні води до клітин.

IV. Закріплення нового матеріалу

1. Твір-фантазія «Якби людина жила у воді» (самостійна робота).

2. Читання та обговорення творів (фронтальна робота).

 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати інформацію про ґрунт як середовище життя організмів.

VI. Підбиття підсумків уроку

1. Фронтальне опитування.

— Які особливості водного середовища життя?

— Які організми живуть у воді?

— Які адаптації мають організми, що живуть у воді?

2. Інтерактивна гра «Незакінчене речення».

— На уроці я зрозумів …  — Сьогодні я навчився …— На уроці найцікавішим було …

— На уроці мені було найважче … — Сьогодні на уроці я не зрозумів … — У мене виникло запитання …

Природознавство 5 клас   Тема:                   Урок             Дата     

Тема .Наземно-повітряне середовище, пристосування живих організмів до життя у ньому.

Мета: ознайомити учнів з різноманітністю середовищ життя; схарактеризувати наземно-повітряне середовище, способи пристосування організмів до життя в ньому; розвивати увагу, пам’ять і мислення учнів, відпрацьовувати вміння аналізувати та узагальнювати інформацію, навички групової та пошукової діяльності на уроці; формувати науковий світогляд, виховувати сумлінність та наполегливість при виконанні завдань, любов до природи.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Хід уроку

 I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання.

Чому, як би ми не доглядали, на наших городах не ростуть банани? А в наших річках не водяться омари?

Уч и т е л ь.  Будь-яка  жива  істота  живе  в  складному  та  мінливому  світі,  постійно  пристосовуючись  до  нього  і  регулюючи  свою життєдіяльність  відповідно  до  його  змін.  На  нашій  планеті  живі організми освоїли основні середовища проживання, які сильно розрізняються за специфікою умов.

 T Які середовища існування живих організмів ви знаєте?

Водне  середовище  —  у  ньому  виникло  і  поширилося  життя. У  подальшому  живі  організми  оволоділи  наземно-повітряним середовищем, створили і заселили ґрунт.

 T Як ви вважаєте, яке з середовищ існування є найбільш різноманітним?

2. Мотивація учіння

3. Оголошення мети та завдань уроку.

Учитель повідомлює учням мету та завдання уроку, пропонує їм ознайомитись із планом.

4. Фронтальне опитування.

— Що таке адаптація?

— Які адаптації зустрічаються у рослин?

— Які адаптації є у тварин?

III. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1. Наземно-повітряне середовище життя та пристосування організмів до життя в ньому.

Усі організми без винятку мають свої пристосування до середовища життя. За зовнішнім виглядом організму нескладно визначити, у яких умовах живе даний вид. Розглянемо зображення комахи.

— Чи здогадались ви, де мешкає така комаха? (Серед зелених, трав’янистих рослин.)

— Як ви здогадались про це? (Вона зеленого кольору, зі струнким, стисненим із боків тілом.) Для чого їй потрібне таке забарвлення? (Це маскування — прояв адаптації.)

— У якому середовищі мешкає ця комаха? (Наземно-повітряному.)

Особливостями наземно-повітряного середовища є наявність великої кількості світла та кисню. Вона вимагає від організмів існування опорного скелета (у рослини він представлений різноманітними механічними тканинами, а у тварини — твердим або гідростатичним скелетом), способів регуляції темпе-ратурного режиму, процес їхнього розмноження має бути не прив’язаний до водного середовища. Таку назву наземно-повітряне середовище отримало у зв’язку з тим, що в умовах лише повітряного середо-вища не може існувати жоден організм, тому навіть найкращі «льотчики» (птахи та комахи) змушені час від часу опускатись на землю. Для переміщення в повітрі літаючі організми мають багато пристосувань: крила та павутиння у тварин, парашутики та крильця у насіння рослин, повітряні мішки у пилку хвойних порід тощо.

До активного польоту здатні приблизно 75 % видів усіх наземних тварин (переважно це комахи та пта-хи). Літають наземні тварини в основному з допомогою м’язових зусиль або ширяють за рахунок по-вітряних течій. Пристосування для польоту розглянемо на прикладі птахів.

Найважливішим є те, що в них дуже швидкий обмін речовин. Також вони мають подвійне дихання, тобто отримують кисень і під час вдиху і під час видиху (про це ви детально дізнаєтесь у 7-му класі на уроках біології). У них дуже швидко б’ється серце і рухається кров, мають високу температуру тіла. Птахи мають крила та обтічну форму тіла, що вкрите легким пір’ям, кістки скелета заповнені повітрям і їх менше, ніж в інших ссавців, проте в них є особливі кістки, наприклад кіль — до нього кріпляться м’язи, що піднімають та опускають крила. Птахи не мають слинних залоз та сечового міхура, щоб полегшити масу тіла, а в самиць тільки одна статева залоза.

Повітряні течії сприяють розселенню багатьох видів рослин. Так вони розповсюджують спори, насіння, плоди. Деякі організми пасивно переносяться потоками повітря (наприклад, бактерії, віруси, комахи).

Однією з найсуттєвіших особливостей наземно-повітряного середовища є нестача вологи (особливо в окремих ділянках суходолу).

У наземно-повітряному середовищі найбільш яскраво виявляється сезонна та районна зміна клімату (температурні коливання мають великий розмах), тому різноманітність таких організмів набагато вища, ніж у представників інших середовищ.

Приклади організмів наземно-повітряного середовища:

2) Пристосування рослин і тварин до життя в наземно-повітряному середовищі.

Умови наземно-повітряного середовища Пристосування тварин Пристосування рослин

Пустеля

Тропічний ліс

Північний ліс

1-ша група. Пристосування організмів до життя в пустелі.

Більшість тварин, що мешкають у пустелях,— це членистоногі (комахи, павуки, скорпіони) та рептилії. Набагато рідше зустрічаються ссавці та птахи. У тварин, що живуть у пустелях, добре розвинений слух, зір та спритність у рухах (наприклад, тушканчики та кенгурові стрибуни стрибають по піску, відштов-хуючись довгими задніми кінцівками). Верблюди мають широкі ступні для того, щоб не загрузнути в піску. Більшість пустельних змій повзають боком: звиваються діагонально напряму руху, торкаючись піску тільки двома точками тіла і залишаючи за собою два паралельні ряди слідів, тому що вони бояться повзати по розжареному піску. У багатьох ящірок, які мешкають у пустелях, як і у змій, відсутні ноги. А деякі ящірки бігають по гарячому піску так швидко, що торкаються його тільки протягом лічених секунд.

Яскравою ознакою як пустельних хижаків, так і їхніх жертв є маскування. У багатьох пустельних змій очі й ніздрі розташовані на голові зовсім поряд, тому на здобич вони можуть чекати, повністю зарив-шись у пісок. Переважна більшість мешканців пустелі мають пісочне забарвлення, щоб не виділятися на тлі піску.

Вдень у пустелі стоїть нестерпна спека, під час якої більшість тварин, якби вони не мали пристосувань, змогли б прожити не більше ніж декілька годин. Деякі тварини ховаються у своїх підземних схованках і виходять зі своїх укриттів тільки вночі, коли температура спадає. Комахи, павуки, скорпіони і деякі плазуни відбивають пекучі сонячні промені поверхнею власного тіла. Шакали та койоти охолоджуються за допомогою швидкого дихання, коли з їхніх язиків під впливом гарячого повітря випаровується слина.

Як і багато тварин, що живуть у холодних регіонах і несприятливу пору року — зиму — проводять у сплячці, багато мешканців пустель у посушливу пору впадає в стан заціпеніння. Окремі тварини впа-дають у сплячку тільки під час найбільш спекотного літнього періоду, а пустельні черепахи в цьому стані проводять більшу частину свого довгого життя.

Деякі види пустельних рослин є ефемерами. Це означає, що вони здатні перечекати багаторічну засуху, а після випадання дощу прокинутися зі сплячки і розцвісти. Засуху здатні пережити також ікринки риб, що мешкають тут, яйця ракоподібних і комах. Деякі з них залишаються живими в місцях калюж та озер, і як тільки-но випаде дощ, із них одразу ж розвиваються личинки (інколи навіть через 50 років).

У пустелях організми постійно відчувають брак води, у деяких із них опади трапляються лише раз на рік, проте іноді з довколишніх гір додолу спускаються цілі потоки води. Зазвичай мешканці пустель п’ють дуже рідко або не п’ють взагалі.

Пережити різкий недолік вологи рослинам допомагають деякі пристосування, що перешкоджають випа-ровуванню: сильно зменшена площа листків та їх опушення, плівка на поверхні листя великої товщини (кутикула, яка є повністю водонепроникною). Іноді рослини пустелі мають недорозвинені листки у ви-гляді крихітних лусочок. Фотосинтез відбувається у зелених стеблах рослин.

2-га група. Пристосування організмів до життя у тропічних лісах.

До тропічних тварин належать як грізні хижаки, такі як пума, так і зовсім беззахисні гризуни та ящірки. У тропічних лісах багато яскравих папуг та гігантських метеликів, на листі рослин можна зустріти вели-чезних павуків, на ліанах гойдаються мавпи, а на гілках дерев лежать великі представники родини Ко-тячі.

Усі вони пристосовані до життя в таких достатньо спекотних і дуже вологих умовах. Хижі ссавці мають гнучке тіло та кігті, щоб пересуватись по гілках дерев. Мавпи мають чіпкі хвости та кінцівки, які допомагають їм перелітати з одного дерева на інше. У тропічних лісах завжди тепло, тому комахи та інші безхребетні набувають величезних розмірів. Наземних травоїдних тварин у тропічних лісах майже не буває, тому що густі зарості дерев не дають можливості рости трав’янистим рослинам. Тут не буває тварин із великими рогами, бо вони заважали б їм пересуватись. Більшість тварин у тропічному лісі літають або повзають. Майже у всіх мешканців тропіків дуже добре розвинені органи зору або слуху.

У птахів, що літають у верхніх частинах лісу, крила зазвичай короткі та широкі, а в тих, що живляться нектаром,— вузькі.

У тропічних лісах ростуть дерева з порожнистими гілками, у яких мешкають мурахи.

Висока волога повітря дозволяє червам, жабам та іншим тваринам існувати навіть далеко від води.

Для багатьох мешканців тропіків характерне маскування (зазвичай маскуються під листя). Деякі твари-ни, навпаки, дуже яскраво забарвлені, так вони попереджають про небезпеку (зазвичай вони дуже отруйні).

Серед рослин, окрім ліан, які розселяються навколо дерев, тримаючись за їх гілки та стовбури, є рослини-епіфіти. Це будь-які рослини, які поселяються на інших (головним чином на гілках або стовбурі) та при цьому отримують поживні речовини з навколишнього середовища, а не із субстрату, на якому живуть. Епіфіти мають пристосування для прикріплення та вловлювання води та поживних речовин із повітря.

3-тя група. Пристосування організмів до життя в північних лісах.

На Північному полюсі (як і на Південному) тварини, як і рослини, не зустрічаються. Проте в північних лісах їх достатньо. Як же їм вдалося пристосуватись до таких суворих умов — постійного холоду?

Тут зустрічаються білки, вовки, ведмеді, горностаї, зайці, кабани, куниці, лисиці, лосі, рисі. Влітку також можна побачити земноводних та рептилій (вужів, жаб, тритонів тощо), які виходять зі стану заціпеніння. Більшість птахів, які мешкають у таких умовах, харчуються рослинною їжею (зазвичай насінням і плодами рослин, горіхами).

Більшість тварин мають тепле хутро та достатній шар підшкірного жиру, який допомагає їм утримувати тепло. Деякі ссавці впадають у сплячку (наприклад, ведмідь). Готуються до зимівлі (облаштовують домівки, запасають їжу). Мають тварини і пристосування до пересування у снігах. Наприклад, вовк при ходьбі спирається лише на пальці, тому й не провалюється у сніг. Подушечки навколо пальців оточені жорсткою шкірою, яка дозволяє їм пересуватись навіть заледенілими поверхнями. Горностай під час пересування іноді просто занурюється у сніг.

Деякі з тварин змінюють забарвлення під час линьки на зимовий та літній періоди (такі як заєць та песець).

Серед рослин переважають вічнозелені хвойні дерева, які мають видозмінене листя — хвою. Хвоя може мати вигляд лусочок або гілочок. Вона допомагає рослинам не випаровувати зайвої вологи, яку корін-ню дуже важко видобувати з ґрунту в умовах його промерзання. Квіткові ж рослини скидають листя на холодний період часу.

2. Фізкультхвилинка.

IV. Закріплення нового матеріалу

1. Вправа «Четвертий зайвий». Робота в парах. (Роздавальний матеріал.)

Як  організми  пристосовуються до  умов  наземно-повітряного  середовища?

 T Чи впливає своєю діяльністю людина на царство рослин?

 T Яким  чином  пристосовуються рослини  до  нестачі  води  та  холоду?

 T Як готуються до зими тварини?

 T Як рослини виживають у посушливих місцях?

 T У  якому  середовищі  найрізноманітніші умови життя, великий діапазон  температур  та  вологості?

2. Вправа «Склади домашнє завдання для сусіда».

1. Які особливості має наземно-повітряне середовище життя?

2. Як впливають чинники неживої природи на організми в наземно-повітряному середовищі?

3. На прикладі кількох рослин і тварин своєї місцевості розкрийте їх пристосування до життя в наземно-повітряному середовищі.

4. Опишіть результати спостережень, проведених вами за завданнями рубрики «Станьте дослідниками природи».

5. Обговоріть у групі приклади позитивного і негативного впливу людини на організми наземно-повітряного середовища життя. Намагайтеся, щоб ваш вплив був тільки позитивним.

 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати інформацію про пристосування організмів до життя у водному середовищі.

 VI. Підбиття підсумків уроку

— Що вам найбільше запам’яталось про наземно-повітряне  середовище?

Природознавство Клас:5   Тема: 2 Урок: 52 Дата:

Тема: Пристосування організмів до періодичних змін умов середовища

Мета уроку:   дати  уявлення про періодичні зміни умов середовища існування; навчити наводити приклади пристосування організмів до періодичних змін умов середовища; ознайомити школярів із поняттям адаптація, пояснити значення пристосувань для організмів, ознайомити з пристосуваннями організмів рослин і тварин до періодичних змін умов середовища; розвивати пам’ять, увагу, уяву та мислення учнів, відпрацьовувати навички роботи в групах; формувати науковий світогляд, виховувати любов і дбайливе ставлення до рослин і тварин

Тип уроку:  засвоєння нових знань

Хід уроку

І Привітання учнів, організація класу

II. Перевірка знань учнів.

1.  Фронтальне опитування.

— Що таке середовище життя?

— Які середовища життя вам відомі?

— Які чинники впливають на живі організми?

2.  Дидактична гра «Футбол».

Учитель запитує, кидаючи м’ячика з паперу учню, який ловить його, відповідає на запитання та повертає м’ячика вчителю і т. д. Приклади термінів: біосфера, жива речовина, нежива речовина, абіотичні чинники, біотичні чинники, антропогенні чинники.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

Уважно розгляньте запропоновані зображення або колекції тва­рин і скажіть, які пристосування вони мають для життя. З чим це пов'язано? Результати спостережень занесіть у табл. 3.

Пристосування до умов життя у тварин                                                                                       Таблиця З

Бджола	Качка	|Окунь		Чапля

Узагальнюючі висновки вчителя. Пристосування комах-запилювачів до спо­живання нектару полягають у тому, що їхні ротові органи перетворені на трубку — хоботок. Його довжина відповідає глибині, на якій розташовані нектарники квіток певних видів рослин. Тому існують види рослин, які запилюються лише кількома або навіть одним видом комах. Наприклад, конюшину запилюють лише джмелі. Качка має перетинки на ногах, за допомогою яких вона може вільно пересуватись по поверхні води. Окунь має плавці, обтічну форму тіла, захисне забарвлення, яке дає йому змогу бути не поміченим зверху. Чапля є болотним птахом. До умов свого середовища життя вона пристосувалася завдяки довгим ногам, що дають змогу не загрузнути в болоті, та довгому дзьобу, який допомагає знаходити їжу.

ІV. Мотивація учіння

 Обговорення народних приказок та прикмет.

—  Летять у вересні гуси — зиму на хвості несуть.

—  У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє.

—  Грак прилетів — через місяць зійде сніг.

—  Де ластівка не літає, а у квітні додому прилітає.

—  Побачив шпака у дворі — знай: весна на порі.

Учитель підводить учнів до розуміння того, що люди давно помітили, що зі зміною пір року відбуваються зміни в поведінці живих організмів (особливо тварин і рослин).

Евристична бесіда.

Учитель розміщує на дошці два зображення: берези та ящірки. Ставить до учнів запитання.

— Чи зможе береза вижити в пустелі? (Ні.)

— Чи зможе ящірка вижити на Північному або Південному полюсі? (Ні.)

— Чому? (Тому що ці організми не пристосовані до таких умов.)

Отже, кожний організм пристосований до певних умов.

Проблемне запитання.

«Чому в багатьох дерев і чагарників буває листопад?»

V. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель повідомлює учням мету уроку, пропонує їм визначити завдання, які вони мають розв’язати на уроці. ( Учні записують тему у зошити ).

VI. Формування нових знань, умінь і навичок учнів

Адаптація (від латин. аdaptation — пристосування) — це розвиток будь-якої ознаки, який сприяє виживанню виду і його розмноженню. Адаптація може виявлятись як анатомічна структура (особливості будови), фізіологічний процес, або поведінкова реакція організму, яка сформувалась у ході еволюції (історичного розвитку організмів). Адаптація є способом відповіді живих організмів на вплив навколишнього середовища. Адаптації бувають морфологічними (від грец. morphe — форма), фізіологічними та поведінковими.

Зазвичай адаптації мають захисне значення для організму.

Існує три основні шляхи пристосувань організмів до зміни умов навколишнього середовища: активний, пасивний, уникнення несприятливих впливів.

Активний шлях — це посилення опірності організму впливу різних чинників. Наприклад, теплокровні тварини (птахи, ссавці) мають постійну температуру тіла.

Пасивний шлях — це піддавання впливу чинників середовища (сплячка у тварин, зимовий спокій у рослин, заціпеніння комах тощо).

Уникнення несприятливих впливів — поведінкові реакції, які дозволяють уникнути змін чинників середовища (переліт птахів у теплі краї).

2)         Пристосування рослин до періодичних змін умов середовища.

— Згадаймо, що відбувається з деревами і чагарниками восени? (З них починає осипатись листя.)

— Коли саме це починає відбуватись? (Коли знижується температура навколишнього середовища.)

Також рослини реагують на періодичні добові зміни (добові ритми). Добові ритми — це пристосування рослин до зміни погодних умов довкілля впродовж доби: вологості, освітленості, температури. Наприклад, у деяких рослин (квітки яких запилюються комахами вдень) квітка відкривається вдень, а вночі закривається. А в деяких (які запилюють нічні комахи) все відбувається навпаки.

3)         Пристосування тварин до періодичних змін умов середовища.

Для тварин також характерні сезонні пристосування до змін навколишнього середовища.

Такими пристосуваннями найчастіше є поведінкові зміни: зимівля, сплячка, міграції (зміна місця проживання на значні відстані).

Поведінка — це різні реакції живого організму. Поведінкові реакції можуть бути дуже різними, проте всі вони пов’язані з пристосуванням організму до змін навколишнього середовища.

Поведінкові реакції, точніше, біологічні основи поведінки вивчає наука етологія. Засновниками етології як наукового напряму вважаються Конрад Лоренц та Ніколас Тінберген.

Через різке погіршення умов існування в холодну пору року тваринам зазвичай важко дістати необхідну кількість їжі. Зимовий сезон вносить великі зміни в умови харчування птахів і ссавців. Зникає більшість комах і безхребетних тварин (це пов’язано не тільки зі зменшенням кількості їжі, а й зі зміною температури). У сплячку впадають земноводні, плазуни і риби, які є джерелом живлення багатьох птахів і ссавців. Тому в багатьох організмів у процесі еволюції виробилася сезонна зміна кормів, тобто перехід на харчування тими кормами, які найбільш доступні в ту або іншу пору року.

Також, велика кількість птахів переміщується (мігрує) у пошуках їжі з початком холодів. У залежності від цього птахів поділяють на три групи: осілі, кочові та перелітні. Осілі птахи не залишають свого місця існування і перезимовують там, де й живуть (горобці, голуби, сороки, ворони). Кочові птахи переміщуються на незначні території у пошуках їжі (синиці, сойки, болотяні сови). Перелітні птахи здійснюють довготривалі перельоти на великі відстані (шпак, ластівка, дикі гуси та лебеді).

VII. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу.

Робота з термінами.

Чотири учні на дошці записують терміни, що були вивчені на уроці (адаптація, листопад, сплячка, линька) і готуються їх характеризувати. Вони мають дати визначення, навести приклади організмів, у яких зустрічаються такі явища.

.  Фронтальне опитування.

— Що таке адаптація?

— Якими бувають адаптації?

— Як пристосовані до змін умов середовища рослини та тварини?

VIIІ. Домашнє завдання.

Д/З §    – опрацювати,

ІІ - ?1 – 3                           ІІІ - ?4,5

IX. Підведення підсумків.

Оцінювання учнів, виставлення оцінок.