Дата:

Біологія   Клас: 7  Тема 4    Урок: 62

Тема: Ланцюги живлення і потік енергії. Взаємозв’язок зовнішнього середовища компонентів екосистеми. Співіснування організмів в угрупованнях.  Вплив людини та її діяльності на екосистеми

Мета: формувати знання учнів про популяцію, екосистему та чинники середовища; розвивати вміння порівнювати біологічні об’єкти живих організмів; розвивати пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, до тварин рідного краю та домашніх тварин, бажання здобувати зоологічні знання

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка д\з

Повідомлення про пристосованість одного виду тварин до певного середовища.

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Термінологічний дощ

1Популяція, 2екосистема, 3антропогенні чинники, 4фактори неживої природи, 5біотичні чинники, 6фауна.

Бесіда

1.                 Які є взаємовигідні зв’язки між організмами.

2.                 Які організми відносять до паразитів і сапротрофів?

3.                 Які екологічні чинники називають антропогенними?

4.                 Яка роль у них зелених рослин?

5.                 Які організми належать до автотрофів і гетеротрофів?

6.                 Які організми належать до сапротрофів?

7.                 Що таке екосистема?

Проблемні запитання:

1.                  Чому стабільне існування людського суспільства можливе не в результаті активного перетворення природи, а внаслідок гармонійних взаємовідносин з нею?

2.                  Які можливі наслідки випадання однієї з ланок у ланцюзі живлення?

ІІІ. Мотивація учіння

Пересування водних мас зумовлені положенням Землі відносно Сонця і Місяця (припливи і відпливи), земним тяжінням (течія річок), впливом вітру і т. д. Тварини, які мешкають у припливно-відпливній зоні, мають особливі пристосування. Під час відпливу вони закопуються в пісок, ховаються у черепашках, будиночках (молюски, вусоногі раки) або мігрують у відкрите море (медузи).

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

кожен вид займає в екосистемі свою екологічну нішу, яка визначається його пристосуванням до чинників неживої природи, а також взаємозв’язками з популяціями інших видів. Що ближчі екологічні ніші популяцій різних видів в одній екосистемі, то гостріша між ними конкуренція за необхідні ресурси середовища життя.

Компоненти екосистем взаємопов’язані між собою різними типами зв’язків. Це насамперед харчові, або трофічні, зв’язки. Одні види тварин полюють на здобич, інші - споживають рослини чи рештки організмів тощо. Завдяки трофічним зв’язкам формуються ланцюги живлення. Кожен вид організмів у складі ланцюга живлення становить його окрему ланку, або трофічний рівень.

Пригадайте, основа кожного ланцюга живлення - це переважно автотрофні організми - насамперед зелені рослини. Вони є виробниками органічних речовин з неорганічних, або продуцентами (від лат. Продуцентів - той, що створює). Рослиноїдні, всеїдні та хижі тварини є споживачами готових органічних речовин, або консументами (від лат. консуме - споживати). Організми, які розкладають рештки інших організмів, завершують ланцюг живлення. їх називають редуцентами (від лат. редуктіо - відновлювати).

У будь-якій екосистемі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а переплітаються між собою. Це відбувається через те, що організми певного виду можуть бути ланками різних ланцюгів живлення. Наприклад, річковий рак може споживати рослинну їжу, живих тварин або їхні рештки. Переплітаючись, різні ланцюги живлення формують трофічну сітку екосистеми. Розгалужені трофічні сітки забезпечують стійкість екосистем, оскільки при зменшенні чисельності певних видів (чи навіть за умови їхнього зникнення із цієї екосистеми) види, які ними живляться, можуть переключатись на інші об’єкти. Отже, у всеїдних тварин більше шансів вижити за змін умов існування, ніж у тих, які «спеціалізуються» лише на споживанні певного типу їжі.

Унаслідок взаємодії організмів між собою та з умовами неживої природи в екосистемах виникають колообіги речовин та потоки енергїі.

Завдання: Складіть колообіг екосистеми Кисню, вуглекислого газу, води в природі.

Між організмами різних видів можуть виникати різні типи співіснування: корисні для всіх (мутуалістичні), корисні для одного і не шкідливі, але й не корисні для іншого (коменсалізм). У разі паразитизму один з організмів (паразит) отримує користь від співіснування з іншим, завдаючи своєму хазяїну шкоди.

Для раціонального природокористування людині необхідно розвивати екологічне мислення, пам’ятати, що всі види - необхідні складові природних угруповань і вилучення будь-якого виду неминуче призведе до порушення природної рівноваги.

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1. Що таке екологічна ніша?

2. Які трофічні зв’язки виникають між тваринами різних видів та між тваринами й іншими організмами?

3. За рахунок чого формується трофічна сітка?

4. Наведіть приклад колообігу води і вуглекислого газу в природі.

5. Які форми взаємозв'язків між тваринами склалися у природі?

6. Яка позитивна роль хижаків у природі?

7. Які взаємозв’язки між тваринами мають назву «коменсалізм»? Наведіть приклади.

8. Як господарська діяльність людини впливає на тваринний світ?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.                 Вивчити конспект

2.                 Підготувати вірш, пісню про шкільну екологічну агітбригаду.

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Як виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.

Цікаво!

Взаємодопомогу на полюванні надають одне одному медоукажчик і медоїд. Медоукажчик - невеличка пташка, трохи більша за горобця. Медоїд-звір, схожий за зовнішнім виглядом і способом життя на борсука. Улюблена страва медоїда - мед і личинки бджіл. Знайти бджолине гніздо медоїду трапляється не часто. І тут йому на допомогу приходить медоукажчик. Пташка, знайшовши бджолине гніздо, вирушає за помічником. Побачивши медоїда, медоукажчик то зовсім близько підлітає до нього, то

сідає на дерево й очікує, поки повільний звір піде слідом за ним. Підвівши медоїда до бджолиного гнізда, пташка терпляче чекає, поки він розриє гніздо і насититься, а потім сама ласує стільниками. Виявляється, у шлунку медоукажчика живуть особливі бактерії, які перетравлюють віск на жирні кислоти, що засвоюються організмом птаха.

Дата:

Біологія   Клас: 7  Тема 4    Урок: 61

Тема: Організми і середовище існування. Поняття про популяцію, екосистему та чинники середовища

Мета: формувати знання учнів про про популяцію, екосистему та чинники середовища; розвивати вміння порівнювати біологічні об’єкти живих організмів; розвивати пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, до тварин рідного краю та домашніх тварин, бажання здобувати зоологічні знання

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

1. У яких середовищах мешкають тварини (наземно-повітряне, водне, ґрунтове).

2. Які тварини є холоднокровними, а які – теплокровними? (Ті тварини, в яких венозна й артеріальна кров змішана називають холоднокровними, а в яких розділена – теплокровними).

ІІІ. Мотивація учіння

Пересування водних мас зумовлені положенням Землі відносно Сонця і Місяця (припливи і відпливи), земним тяжінням (течія річок), впливом вітру і т. д. Тварини, які мешкають у припливно-відпливній зоні, мають особливі пристосування. Під час відпливу вони закопуються в пісок, ховаються у черепашках, будиночках (молюски, вусоногі раки) або мігрують у відкрите море (медузи).

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

Сукупність особин одного виду, яка тривалий час мешкає певною мірою відокремлено від інших подібних угруповань, має назву популяція. Існування виду у формі популяцій пов’язане з нерівномірністю розподілу сприятливих умов по території, яку займає вид. Наприклад, білка звичайна поширена по всій Європі, але мешкає лише в лісових та лісопаркових угрупованнях, які розділені рослинними угрупованнями інших типів (лучними або степовими), річками, гірськими хребтами тощо. Воно є спільним для багатьох видів організмів - тварин, рослин, грибів, бактерій, що утворюють на цій території багатовидове біологічне угруповання. Кожен з вас може навести приклади рослин і тварин, характерних для таких угруповань, як ліс, лука, болото, степ тощо.

Організми в угрупованнях тісно взаємодіють між собою та з неживою природою. Вони беруть з навколишнього середовища певні речовини (кисень, вуглекислий газ, воду, їжу), необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності, та виділяють туди продукти власного обміну речовин (неперетравлені рештки їжі, продукти виділення тощо). Унаслідок такої взаємодії формуються екосистеми - сукупність взаємопов’язаних популяцій організмів, які взаємодіють між собою та з умовами середовища життя. Сукупність усіх екосистем нашої планети має назву біосфера.

Взаємозв’язки організмів та їхніх угруповань між собою й умовами середовища життя вивчає наука екологія (від грец. ойкос - дім, житло і логос — учення).

Кожен організм - рослина, гриб або тварина - мешкає у певному середовищі. Сукупність умов, у яких мешкають організми різних видів і з якими вони безпосередньо взаємодіють, називають середовище життя, або середовище існування. Ви вже знаєте, що на нашій планеті є чотири основних середовища життя: водне, ґрунт, наземно-повітряне та організми живих істот. Вивчаючи різноманіття тварин, ви переконалися, що всі вони заселені різними видами цих істот.

Усі компоненти середовища життя, які впливають на організми та їхні угруповання, називають екологічними чинниками. Залежно від природи і особливостей дії їх поділяють на чинники неживої та живої природи, а також ті, що пов’язані з людиною та її діяльністю.

Чинники неживої природи, або абіотичні (від грец. а – заперечна частка та біос - життя), - це температура, вологість, освітленість, газовий склад повітря, сольовий склад води тощо. Чинники живаіі природи, або біотичні, - це різні форми взаємодій між особинами як одного виду, так і різних видів. Антропогенні (від грец. антропос - людина та генос - походження) чинники - це різні форми господарської діяльності людини та їхні наслідки, що змінюють стан середовища життя різних видів живих істот і самої людини зокрема. Тварини, як і інші організми, змушені регулювати власні процеси життєдіяльності відповідно до змін інтенсивності дії екологічних чинників.

Такі пристосування до умов середовища життя мають назву адаптації. Вони дають змогу організмам краще виживати в певних умовах, пристосуватися до їхніх змін і забезпечувати розмноження та поширення виду. Деякі приклади адаптацій тварин до середовища життя ми згадували раніше: це, наприклад, обтічна форма тіла риб і птахів, захисне забарвлення окуня, попереджувальне забарвлення жука сонечка, попереджувальна поведінка кобри, прояв мімікрії у мухи-дзюрчалки

Найрізноманітніше за своїми умовами - наземно-повітряне середовище життя тварин. Провідна роль серед екологічних чинників неживої природи тут належить освітленості, температурі, вологості, газовому складу атмосфери тощо.

За відношенням до світла тварин можна поділити на активних уночі (нічні метелики, таргани, сови, їжаки, кажани) та активних удень (денні метелики, мухи, соколоподібні, ластівки, копитні та інші).Здатність тварин реагувати на зміни тривалості світлового періоду доби дає можливість заздалегідь пристосовуватись до сезонних змін у природі. Наприклад, зростання тривалості світлового дня навесні стимулює у тварин процеси розмноження: створення пар, влаштування гнізд, відкладання яєць тощо. Натомість скорочення світлового дня спонукає тварин готуватися до зими: робити запаси їжі (як-от, білки), здійснювати далекі міграції (ластівки, солов’ї та ін.), готуватися до сплячки (ведмеді, борсуки) тощо. Реакції організмів на тривалість світлового періоду доби мають назву фотоперіодизм.

У водному середовищі життя провідна роль належить температурі, освітленості, тиску, газовому складу й солоності води, рельєфу дна тощо. Коливання температури у воді значно менші, на відміну від повітря.

Освітленість водойм швидко зменшується зі збільшенням глибини. Глибоководні тварини навіть із добре розвиненими органами зору (головоногі молюски, риби, китоподібні) бачать лише на незначній відстані. Для спілкування, орієнтації в просторі, пошуку їжі вони використовують звукові, світлові та інші способи передачі та сприйняття інформації.

Водойми різних типів відрізняються за сольовим складом води. Тому одні види здатні існувати лише у прісних водоймах (карась, короп, щука), інші - лише в солоних (акули, кити).

Порівняно з наземно-повітряним ґрунт - стабільніше середовище життя. Там незначні коливання добових і сезонних температур. Вологість ґрунту завжди вища за вологість повітря, тому організмам легше переносити періоди посухи. Оскільки кисень надходить у ґрунт переважно з атмосферного повітря, то з глибиною його вміст знижується. Відповідно тварини пристосовуються до життя в таких умовах. Нестачу кисню, вологи або, навпаки, перезволоження тварини здатні уникати за допомогою вертикальних переміщень (дощові черв’яки, кліщі, комахи тощо).

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1. Що досліджує екологія?

2. Що таке популяція?

3.Які умови виникнення популяцій?

4. Що таке середовище життя організмів?

5.Які ви знаєте екологічні чинники?

6.Яку роль відіграє світло в житті тварин?

7. Як температура впливає на процеси життєдіяльності тварин?

8.Як тварини пристосовуються до існування в різних температурних умовах?

9. Як тварини пристосовуються до існування в умовах дефіциту води?

10. Які чинники неживої природи відіграють провідну роль у водному середовищі? Як тварини пристосовуються до їхньої дії?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.    Вивчити конспект

2.    Підготувати повідомлення про пристосованість одного виду тварин до певного середовища.

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Як виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.