Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ   Урок: 4

Тема:  Узагальнення вивченого матерiалу

Мета: формувати знання учнів про хiмію як природничу науку; узагальнити знання учнів з теми, визначити індивідуальний рівень засвоєння матеріалу теми для кожного з учнів; розвивати пам’ять, увагу, вміння робити обґрунтовані висновки; розвивати навички дотримання правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінет, розпiзнавати хімічний посуд; виховувати почуття бережливого ставлення до обладнання кабінету хімії та лабораторного посуду, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань, умінь й навичок

Обладнання: індивідуальні завдання з варіантами тематичного оцінювання, перiодична система хімічних елементiв, лабораторний посуд

Хід уроку

І. Організаційний момент

Академік М. М. Семенов, лауреат Нобелівської премії, говорив:

 «Всі ми поєднуємо з хімічною наукою подальший прогрес у пізнанні світу, що нас оточує… І не може бути в наші дні спеціаліста, який міг би обійтися без знання хімії».

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Проблемне питання для обговорення в ході бесіди: Для чого взагалі вивчати хімію? Адже не всі учні хочуть бути хіміками. Так, не всі твої однокласники стануть хіміками, а втім ні тобі, ні твоїм товаришам по навчанню без хімічних знань у житті не обійтися. У школі вивчення хімії допоможе краще зрозуміти біологію, різноманітність рослин, тварин, людей, що тебе оточують. Ця різноманітність залежить від речовин і тих процесів, що відбуваються в організмі. Речовини й хімічні процеси вивчає хімія. Отже, щоб зрозуміти біологію, треба вивчати хімію.

ІІІ. Мотивація учіння

Слід пам’ятати, що хімія може приносити не тільки користь, а й завдавати шкоди, якщо не знати властивостей речовин і їх впливу на людину та довкілля і користуватися речовинами неправильно, якщо погано уявляти перетворення речовин. Саме тому кожна людина має набувати хімічних компетенцій.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них не можлива екологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

V. Узагальнення та систематизація знань, умінь й навичок

Варіант І

І-ІІ рівень

Виберіть правильні відповіді.

Учням дозволено:

1.      зливати рідини на свій розсуд;

2.      самовільно спалювати речовини;

3.      спостерігати за реакцією у пробірці, заглядаючи в її отвір.

4.      самому прибрати робоче місце;

5.      помити руки;

6.      закріплювати пробірку в лапці штатива вертикально;

7.      пробувати речовини на смак;

8.      змішувати будь-які речовини;  

9.      залишити всі речовини та обладнання на столі, щоб їх прибрали інші;

10.  залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

11.  нагрівати пробірку нагрівним приладом, тримаючи її в руці;

12.  із самого початку досліду нагрівати пробірку в одному місці.

ІІІ рівень

Дайте відповіді на запитання:

1. До яких наук належить хімія?

2. Назвіть кілька речовин, з якими ви зустрiчаєтеся в побутi.

3. Як правильно виявляти запах речовини?

ІV рівень

Обґрунтуйте, у якому випадку й чому рідина в пробiрцi закипить швидше?

Варіант ІІ

І-ІІ рівень

Виберіть правильні відповіді.

Учням забороняється:

1.      бігати;

2.       користуватися лабораторним штативом;

3.      записувати результати спостережень;

4.      виконувати досліди, описані в підручнику.

5.      користуватися мірним посудом;

6.      після виконання дослідів прибирати робоче місце;

7.      залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

8.      змінювати на свій розсуд умови виконання дослідів.

9.      проводити подрібнення речовин у ступці;

10.  пробувати речовини на смак чи брати їх руками;

11.  для дослідів використовувати тільки чистий лабораторний посуд;

12.  спостерігати за реакцією в пробірці крізь її стінки на безпечній відстані від очей.

ІІІ рівень

Дайте відповіді на запитання:

1. Яких правил треба дотримуватися при роботi з речовинами, що зустрiчаються в побутi?

2. Наведіть приклади речовин, з яких виготовляють хімічний посуд.

3. Якi особливості нагрiвання речовин?

ІV рівень

Чому лабораторний штатив і деталi до нього виготовляють з металу? Опишiть будову штатива.

VІ. Повідомлення домашнього завдання

1.     Вибрати теми доповідей і повідомлень. Вимоги: зображення й коротка характеристика одного виду речовини, цікава інформація про особливості використання (ліміт часу – 3 хв).

VІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку.    Оцінювання роботи учнів.

Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок: 3

Тема: Навчальний проект 1. Хiмiчнi знання в рiзнi епохи

Мета: формувати поняття "хімiя"; показати можливості застосування хімічних знань та історію їх розвитку; удосконалювати вміння користуватися додатковою літературою, розвивати пізнавальнi інтереси, спрямованi на отримання нових знань про живу природу, виявляти та підтримувати обдарованих дітей, залучати учнівську молодь до науково-дослідницької й експериментальної роботи, формувати активну громадську позицію, виховувати самостійність, наполегливість, вміння формувати й відстоювати власну думку, виховувати бажання здобувати хiмічні знання, провадити краєзнавчий підхiд у вивченнi хiмiї

Тип уроку: застосування знань, умінь й навичок

Обладнання: портрети видатних вчених-хіміків,

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. План роботи над проектом

1.                      Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2.                      Розподіл завдань між учнями класу (проводиться на попередньому уроці), інструктаж з виконання роботи.

3.                      Ознайомлення з довідковою, художньо-науковою літературою, необхідною для виконання роботи.

4.                      Пошукова діяльність учнів.

5.                      Доповіді.

ІІІ. Розподілення між учнями ролей:

- семантика,

- першопрохідці,

- алхіміка,

- дослiдники епохи Відродження,

- дослiдники становлення науки,

- дослiдники сучасної хімії.

ІV. Захист виконаних робіт.

Виступ семантика

Походження слова «хімія» точно невідоме. Найчастіше його пов’язують з назвою Стародавнього Єгипту — Хем, що означає «чорний» (мабуть, за кольором ґрунту в долині річки Ніл), а зміст цієї назви — «єгипетська наука».

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Слово «хімія» пов’язують із першою назвою цієї країни — Кемет. За іншими гіпотезами слово «хімія» походить від давньогрецького «хюма» — лиття металів або давньокитайського «кім» — золото.

У давніх арабських країнах хімію називали алхімією («ал» — широковживаний арабський префікс). Там почали розвиватися споріднені з цією наукою мінералогія, аптечна справа, а також різноманітні виробництва — паростки сучасної хімічної технології.

До речі, в сучасному мовленні слово «хімія» вживають як скорочену назву деякої продукції хімічної промисловості. Вам імовірно відома назва «побутова хімія». Вона стосується пральних порошків, мийних засобів, засобів особистої гігієни й ін. Таку саму назву, як і наука хімія, має навчальний предмет у школі.

Виступ першопрохідців

Хімія, як наука про склад речовин та їх перетворення, бере початок від приборкання людиною вогню – вміння добувати його та вміння підтримувати горіння. Навчившись добувати вогонь, люди спалювали деревину, щоб обігрівати житло, готувати їжу. Виготовляючи вино, людина використовувала процес бродіння, завдяки якому виноградний цукор перетворювався на спирт. На подібному процесі ґрунтувалося пивоваріння. Пізніше було винайдено способи добування металів із руд, створено виробництва скла, порцеляни, паперу, пороху, цегли.

Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом – бронзу. Приблизно ж тоді людина навчилася виготовляти скло, кераміку. За багато віків до нашої ери використовували сірку, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли; обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби, запалювальні снаряди. Не менше трьох тисячоліть відома людям нафта. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну й папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було. До нашої ери людям були відомі сім металів – золото, срібло, мідь, залізо, олово, свинець і ртуть. В Україні також здавна видобували метали і їх сплави, виготовляли емаль, кераміку, порох, ліки тощо.

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Хіміки Єгипту володіли секретами бальзамування тіл, виготовлення фарб та багатьма іншими. У Єгипті набули розвитку металургія, керамічне виробництво, парфумерія, фарбування тканин, виготовлення ліків. Багато таємниць, пов’язаних із перетвореннями речовин, знали лише жерці.

Над внутрішньою будовою речовин розмірковували ще давньогрецькі філософи. Вони стверджували, що речовини складаються з найдрібніших і неподільних частинок – атомів. Але довести це в ті часи було неможливо.

Виступ алхіміків

Араби почали називати хімію алхімією. Із VII ст. н. е. алхімією активно займалися араби. У Західну Європу алхімія прийшла в XIII ст., тобто значно пізніше. В Київській Русі це не мало поширення. Алхімічний період тривав приблизно з ІV до ХVІ ст.

Найголовнішою метою алхіміків були пошуки філософського каменя,за допомоги якого нібито можна перетворювати будь-який метал на золото, виліковувати хвороби, повертати молодість, продовжувати тривалість життя.

У безплідних пошуках філософського каменя алхіміки нагромадили величезний практичний досвід, відкрили багато нових речовин, розробили методи їх розділення й очищення, вивчили властивості, виготовляли різні види лабораторного посуду та обладнання. Алхімікам належать численні, часто випадкові, відкриття. Проте хімічні знання в цей період розвивалися дуже повільно. Це пояснюється вкрай низьким рівнем середньовічного виробництва.

Виступ дослiдників епохи Відродження

З епохи Відродження вчення алхіміків дедалі більше береться під сумнів, зазнає недовіри. Свої дослідження алхіміки тримали в секреті. Тому алхімію пересічні люди пов’язували з магією і чаклунством. Хімічні дослідження більшою мірою починають спрямовуватись на потреби практики. Взагалі хімія та хімічні ремесла середньовіччя й давнини завжди служили для задоволення потреб побуту, медицини, військової справи. Проте хімії як науки тоді ще не було. Існували розрізнені хімічні знання і переважно ручні ремесла, які спиралися на практичний досвід, часто випадковий, що передавався з покоління в покоління.

У цей період основним методом досліджень для природознавців стає експеримент, особливого значення набувають кількісні вимірювання в експериментальних дослідженнях. Це знаходить своє вираження у вдосконаленні різноманітних вимірювальних приладів – термометрів, ареометрів, барометрів, терезів. Використовували ці та інші прилади вчені наукових товариств та академій наук. У XVII ст. з’явилися академії в Німеччині, Англії, Франції.

Кожна наука стає справжньою, коли відкривають її закони, а на підставі здобутих знань створюють теорії. Перші теорії перетворень речовин з’явилися в Європі в другій половині ХVII ст., але були помилковими. У ХVIII ст. було відкрито закон збереження маси речовин під час хімічної реакції. Це дало поштовх стрімкому розвитку науки хімії.

Виступ дослiдникiв «Становлення хімії як науки»

Достовірно науковими знання про речовини стали у XVIII ст. завдяки проведенню точних вимірів, використанню кількісних методів дослідження речовин. Біля джерел цих досліджень стояли всесвітньо відомі вчені М. В. Ломоносов, Дж. Дальтон, А. Лавуаз’є та ін..

Велике значення для становлення хімії як науки мали роботи англійського вченого Р. Бойля. Він уперше дав науково обґрунтоване визначення хімічного елемента як межі розкладання речовини на складові частини. Експериментальні дослідження Р. Бойля стали початком хімії як науки.

У 1756 р. російський учений М. В. Ломоносов на підставі кількісних дослідів довів, що під час горіння й окиснення речовина не розкладається, а, навпаки, сполучається з частинками повітря. Французький учений А. Лавуазьє у 1774 р. довів, що цією складовою частиною повітря є кисень.

В ХІХ ст. розробляються теоретичні основи хімії, центральною проблемою стають атомістичні уявлення. У XIX ст. наукові дослідження з хімії проводили вітчизняні вчені Харківського університету: В. Н. Каразін, Ф. І. Гізе, М. М. Бекетов, О. Я. Данилевський, В. І. Палладій та ін. Приблизно в цей час важливі дослідження здійснювали хіміки Київського університету: М. А. Бунге, C. М. Реформатський, В. О. Кістяковський, А. В. Думанський та ін. В Одеському університеті наприкінці XIX – на початку XX ст. працював М. Д. Зелінський.

Виступ дослiдникiв «Сучасна хiмiя»

XX ст. ознаменувалося відкриттями будови атомів, створенням теорії хімічної будови, стрімким розвитком наукових досліджень і хімічних виробництв речовин та матеріалів. Можна без перебільшення сказати, що в XX ст. розпочався й успішно триває сучасний етап розвитку хімії. Нині хімія має міцний теоретичний фундамент. Він дає змогу вченим прогнозувати можливості існування ще невідомих речовин із необхідними для практичного використання властивостями, успішно реалізовувати їх добування.

Завдяки новим речовинам, які витримують високі температури, глибокий вакуум, мають унікальні властивості, люди навчилися використовувати атомну енергію, створили комп’ютер, міжпланетні станції. Замість деревини, скла, металів дедалі частіше застосовуються полімерні матеріали. Науковці створюють лікарські препарати, які допомагають перемагати хвороби.

Учені не лише вивчають речовини та їхні перетворення, а й виявляють причини і закономірності цих явищ, досліджують вплив на них температури, тиску, інших чинників. Вони розробляють і вдосконалюють методи переробки різноманітної природної сировини – нафти, вугілля, природного газу, металічних руд, щоб добувати максимальну кількість потрібних речовин із найменшими витратами.

Хіміки працюють у добре обладнаних лабораторіях. Можливості сучасної хімії необмежені. За найвидатніші досягнення в хімії щороку одному або кільком ученим присуджують престижну нагороду – Нобелівську премію.

Багато наших співвітчизників обрали життєвий шлях, пов’язаний з хімічною наукою. Вони працюють в університетах, науково-дослідних інститутах Національної академії наук. Українські хіміки збагатили теоретичну та експериментальну хімію, добули десятки тисяч нових речовин, розробили сотні методів хімічного аналізу речовин, винайшли багато матеріалів із корисними властивостями. Вони успішно впроваджують результати своїх досліджень у різні галузі промисловості, техніки, інші сфери діяльності людей.

V. Підведення підсумків уроку

VІ. Оголошення та мотивація оцінок

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Повторити тему

2.      Повторити хімічні елементи

Дата:

Біологія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:3

Тема: Будова тварин: клітини, тканини, органи та системи органів

Мета: формувати знання про дискретні частини організму тварин, ознайомити з ознаками тваринної клітини, тканинами, органами та системами органів та їх функціями; розвивати вміння порівнювати будову клітин тварин і рослин; навчити розпізнавати клітини тварин; виховувати почуття бережливого ставлення до тварин, виховувати бажання здобувати зоологічні знання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: таблиці з зображеннями клітин, тварин і рослин, тканин та систем органів тваринного організму

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Бесіда  

1. Що таке клітина?
2. Які компоненти рослинної клітини ви знаєте?

ІІІ. Мотивація учіння

Де ви живете? Ваша відповідь на це запитання буде різною залежно від її рівня. Держава обмежована кордоном. Її територія поділена на регіони, області, ті — на райони, землі окремих громад. Тож бачимо декілька рівнів організації (їх ще можна назвати рівнями будови). Ці рівні визначили люди, але багаторівневості можна було б навчитися і спостерігаючи за організмами.

Розглянемо ще один язик. Як бачите, язик має складну структуру. До його складу входять м’язи й смакові сосочки, що побудовані різними типами тканин. Тканини тварин, у свою чергу, складаються з клітин і міжклітинної речовини. Нові клітини утворюються завдяки розмноженню (поділу) існуючих клітин.

Рівні будови тваринного організму відповідають рівням у будові рослин, тобто:

організм — системи органів — органи —тканини — клітини.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

Порівняльна характеристика органел клітиниТИП ОРГАНЕЛ           ОРГАНЕЛИ  ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ            РОЗМІРИ      ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ФУНКЦІЇ

Двомембранні           Мітохондрії   Грец. mitos – нитка + chondros – зернятко           0,1-7 мкм, до 20 мкм (у нейронах)      Овальні, паличкоподібні, ниткоподібні тільця, внутрішня мембрана яких утворює гребені (кристи), а простір між ними називається матриксом; містять ДНК і всі типи РНК Біологічне окиснення простих органічних сполук, накопичення енергії у вигляді АТФ, синтезують власні білки, РНК і ДНК

Двомембранні           Пластиди       Грец. plastides – утворюючий        1-10 мкм        Тільця різної форми у рослинних клітинах; розрізняють 3 типи: хлоропласти (зелені), хромопласти (жовті, оранжеві, червоні) і лейкопласти (безбарвні)      Фотосинтез (хлоропласти), синтез білків, жирів і вуглеводів (лейкопласти), зумовлюють колір рослин

Одномембранні        Ендоплазматична сітка (ЕПС)       Грец. endon – всередині + reticulun – сітка            Діаметр порожнин канальців 25-30 нм     Розгалужена система канальців і цистерн; розрізняють гладеньку (не несе рибосом) і шорстку ЕПС (несе на мембранах рибосоми) Транспорт і знешкодження речовин, біосинтез білків, жирів і вуглеводів, розмежування вмісту клітини

Одномембранні        Лізосоми        Грец. lysis – розчинення + soma – тіло      Діаметр 0,2-2 мкм     Міхурці, які містять всередині до 40 травних ферментів         Перетравлення речовин, руйнування відмираючих клітин та їх частин, тканин і органів (при метаморфозі)

Одномембранні        Апарат Гольджі (комплекс Гольджі)         Відкритий К. Гольджі у 1898 році Розмір цистерн (1 мкм * 20-40 нм), діаметр міхурців від 20-30 нм до 300 нм Багатоярусна система плоских дископодібних цистерн (диктіосома), які до периферії потовщуються; від диктіосоми відшнуровуються міхурці (міхурці Гольджі)   Накопичення і виділення секретів, синтез полісахаридів, концентрація речовин, які надходять у клітину

Одномембранні        Мікротільця   Грец. mikros – малий + тільця        1-1,5 мкм       Овальні тільця, всередині яких трапляються тверді, інколи кристалічні включення; розрізняють гліоксисоми і пероксисоми            Здійснюють гліоксилатний цикл (гліоксисоми) і беруть участь у фотодиханні (пероксисоми)

Немембранні Клітинний центр (центросома)      Знаходиться на осі, проведеної через центр клітини і центр ядра    Довжина центріолі 0,2-0,8 мкм, діаметр 0,1-0,15 мкм    Складається з 1-2 центріолей (утворені міофібрилами, мають циліндричну форму), оточених щільним шаром цитоплазми (центросферою)            Визначає орієнтацію веретена поділу клітини, бере участь у розходженні хромосом під час поділу клітини

Немембранні Рибосоми       Діаметр 15-35 нм      Овальні тільця, що складаються з двох неоднакових субодиниць і побудовані з РНК і білка     Біосинтез білків (часто утворюють групи – полісоми, які включають до 70 рибосом)

Немембранні Мікрофіламенти       Грец. mikros – малий + лат. filamentum – - нитка            Діаметр 4-10 нм            Тонкі білкові скоротливі нитки, які утворюють у гіалоплазмі скупчення – цитоплазматичні волокна            Припускають, що взаємне ковзання мікрофіламентів генерує рух цитоплазми

Немембранні Мікротрубочки         Грец. mikros – малий + трубочка   Діаметр 15-25 нм      Циліндричні структури, побудовані із 7-15 ниток білка тубуліну       Утворюють цитоскелет, війки, джгутики, центріолі; забезпечують транспорт речовин у клітині

особливості будови клітин тварин:

- наявність тоненької пружної оболонки – глікокалікс, завдяки якій клітини здатні до утворення виростів, якими вони захоплюють тверді частинки;

- відсутні вакуолі з клітинним соком;   - відсутні хлоропласти;

- живляться переважно органічними сполуками, які вони отримують із довкілля.

Уже відомого, що тіло одноклітинних утворене однією клітиною, а от в багатоклітинних — багатьма клітинами, або ж їх похідними. В багатоклітинних формах з них утворюються тканини.  Якщо подивитися на визначення поняття тканина, то стане відомо, що це група клітин, а також міжклітинна речовина, що об’єднані спільною будовою, функціями та походженням.

В тваринному організмі розрізняють наступні чотири типи тканин: eпітеліальну (покривну), сполучну, м’язову, нервову.                                 Типи тканин

Епітеліальна тканина, або ще епітелій формує шар клітин, з яких побудовані слизові оболонки внутрішніх органів та всіх порожнин організму. Через даний епітелій проходить обмін речовин між організмом й довкіллям. В епітеліальній тканині клітини щільно прилягають між собою, тому майже відсутня міжклітинна речовина. Вони виконують захисну функцію.

Сполучна тканина характеризується значним розвитком міжклітинної речовини. Сполучна тканина зустрічається у вигляді крові, лімфи, хрящової, кісткової та жирової тканини.

Функції сполучної тканини: захисна, трофічна — участь в обміні речовин, транспортна, механічна.

М’язова тканина формується окремими клітинами, що називаються м’язовими волокнами.

Мязова тканина буває: гладенька, посмугована.

З гладенької м’язової тканини утворюються стінки внутрішніх органів.

В свою чергу посмугована тканина поділяється на: скелетну, серцеву.

Функції м’язової тканини: забезпечення рухів організму та його складових частин, опорна, захисна.

Нервова тканина утворена з нервових клітин, так званих нейронів, для них є властивою присутність добре розвинених відростків. Провідна властивість нейрона — це здатність його збуджуватись й проводити нервові імпульси по волокнах.

Тканина – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за будовою та виконують однакові функції.

Орган – це складова частина організму, що має певну форму, будову, виконує певні функції та займає певне місце в організмі.  Система органів – це фізіологічне поєднання органів. які виконують однакові життєві функції. Вони забезпечують всі прояви життєдіяльності тварин.

 Розповідь про різноманітність систем органів тварин.

VІ. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

- що таке клітина?- як поділяються тварини у залежності від кількості клітин?

- чим вкрита клітина у тварин?- що таке глікокалікс?

- які органели наявні у тваринних клітинах? - які відмінності клітини тварин від рослин?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект. Вивчити терміни. Повторити тему

VІІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку. Оцінювання роботи учнів.