Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок: 3

Тема: Навчальний проект 1. Хiмiчнi знання в рiзнi епохи

Мета: формувати поняття "хімiя"; показати можливості застосування хімічних знань та історію їх розвитку; удосконалювати вміння користуватися додатковою літературою, розвивати пізнавальнi інтереси, спрямованi на отримання нових знань про живу природу, виявляти та підтримувати обдарованих дітей, залучати учнівську молодь до науково-дослідницької й експериментальної роботи, формувати активну громадську позицію, виховувати самостійність, наполегливість, вміння формувати й відстоювати власну думку, виховувати бажання здобувати хiмічні знання, провадити краєзнавчий підхiд у вивченнi хiмiї

Тип уроку: застосування знань, умінь й навичок

Обладнання: портрети видатних вчених-хіміків,

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. План роботи над проектом

1.                      Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2.                      Розподіл завдань між учнями класу (проводиться на попередньому уроці), інструктаж з виконання роботи.

3.                      Ознайомлення з довідковою, художньо-науковою літературою, необхідною для виконання роботи.

4.                      Пошукова діяльність учнів.

5.                      Доповіді.

ІІІ. Розподілення між учнями ролей:

- семантика,

- першопрохідці,

- алхіміка,

- дослiдники епохи Відродження,

- дослiдники становлення науки,

- дослiдники сучасної хімії.

ІV. Захист виконаних робіт.

Виступ семантика

Походження слова «хімія» точно невідоме. Найчастіше його пов’язують з назвою Стародавнього Єгипту — Хем, що означає «чорний» (мабуть, за кольором ґрунту в долині річки Ніл), а зміст цієї назви — «єгипетська наука».

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Слово «хімія» пов’язують із першою назвою цієї країни — Кемет. За іншими гіпотезами слово «хімія» походить від давньогрецького «хюма» — лиття металів або давньокитайського «кім» — золото.

У давніх арабських країнах хімію називали алхімією («ал» — широковживаний арабський префікс). Там почали розвиватися споріднені з цією наукою мінералогія, аптечна справа, а також різноманітні виробництва — паростки сучасної хімічної технології.

До речі, в сучасному мовленні слово «хімія» вживають як скорочену назву деякої продукції хімічної промисловості. Вам імовірно відома назва «побутова хімія». Вона стосується пральних порошків, мийних засобів, засобів особистої гігієни й ін. Таку саму назву, як і наука хімія, має навчальний предмет у школі.

Виступ першопрохідців

Хімія, як наука про склад речовин та їх перетворення, бере початок від приборкання людиною вогню – вміння добувати його та вміння підтримувати горіння. Навчившись добувати вогонь, люди спалювали деревину, щоб обігрівати житло, готувати їжу. Виготовляючи вино, людина використовувала процес бродіння, завдяки якому виноградний цукор перетворювався на спирт. На подібному процесі ґрунтувалося пивоваріння. Пізніше було винайдено способи добування металів із руд, створено виробництва скла, порцеляни, паперу, пороху, цегли.

Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом – бронзу. Приблизно ж тоді людина навчилася виготовляти скло, кераміку. За багато віків до нашої ери використовували сірку, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли; обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби, запалювальні снаряди. Не менше трьох тисячоліть відома людям нафта. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну й папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було. До нашої ери людям були відомі сім металів – золото, срібло, мідь, залізо, олово, свинець і ртуть. В Україні також здавна видобували метали і їх сплави, виготовляли емаль, кераміку, порох, ліки тощо.

Вважають, що хімія як ремесло виникла задовго до початку нашої ери в Давньому Єгипті. Хіміки Єгипту володіли секретами бальзамування тіл, виготовлення фарб та багатьма іншими. У Єгипті набули розвитку металургія, керамічне виробництво, парфумерія, фарбування тканин, виготовлення ліків. Багато таємниць, пов’язаних із перетвореннями речовин, знали лише жерці.

Над внутрішньою будовою речовин розмірковували ще давньогрецькі філософи. Вони стверджували, що речовини складаються з найдрібніших і неподільних частинок – атомів. Але довести це в ті часи було неможливо.

Виступ алхіміків

Араби почали називати хімію алхімією. Із VII ст. н. е. алхімією активно займалися араби. У Західну Європу алхімія прийшла в XIII ст., тобто значно пізніше. В Київській Русі це не мало поширення. Алхімічний період тривав приблизно з ІV до ХVІ ст.

Найголовнішою метою алхіміків були пошуки філософського каменя,за допомоги якого нібито можна перетворювати будь-який метал на золото, виліковувати хвороби, повертати молодість, продовжувати тривалість життя.

У безплідних пошуках філософського каменя алхіміки нагромадили величезний практичний досвід, відкрили багато нових речовин, розробили методи їх розділення й очищення, вивчили властивості, виготовляли різні види лабораторного посуду та обладнання. Алхімікам належать численні, часто випадкові, відкриття. Проте хімічні знання в цей період розвивалися дуже повільно. Це пояснюється вкрай низьким рівнем середньовічного виробництва.

Виступ дослiдників епохи Відродження

З епохи Відродження вчення алхіміків дедалі більше береться під сумнів, зазнає недовіри. Свої дослідження алхіміки тримали в секреті. Тому алхімію пересічні люди пов’язували з магією і чаклунством. Хімічні дослідження більшою мірою починають спрямовуватись на потреби практики. Взагалі хімія та хімічні ремесла середньовіччя й давнини завжди служили для задоволення потреб побуту, медицини, військової справи. Проте хімії як науки тоді ще не було. Існували розрізнені хімічні знання і переважно ручні ремесла, які спиралися на практичний досвід, часто випадковий, що передавався з покоління в покоління.

У цей період основним методом досліджень для природознавців стає експеримент, особливого значення набувають кількісні вимірювання в експериментальних дослідженнях. Це знаходить своє вираження у вдосконаленні різноманітних вимірювальних приладів – термометрів, ареометрів, барометрів, терезів. Використовували ці та інші прилади вчені наукових товариств та академій наук. У XVII ст. з’явилися академії в Німеччині, Англії, Франції.

Кожна наука стає справжньою, коли відкривають її закони, а на підставі здобутих знань створюють теорії. Перші теорії перетворень речовин з’явилися в Європі в другій половині ХVII ст., але були помилковими. У ХVIII ст. було відкрито закон збереження маси речовин під час хімічної реакції. Це дало поштовх стрімкому розвитку науки хімії.

Виступ дослiдникiв «Становлення хімії як науки»

Достовірно науковими знання про речовини стали у XVIII ст. завдяки проведенню точних вимірів, використанню кількісних методів дослідження речовин. Біля джерел цих досліджень стояли всесвітньо відомі вчені М. В. Ломоносов, Дж. Дальтон, А. Лавуаз’є та ін..

Велике значення для становлення хімії як науки мали роботи англійського вченого Р. Бойля. Він уперше дав науково обґрунтоване визначення хімічного елемента як межі розкладання речовини на складові частини. Експериментальні дослідження Р. Бойля стали початком хімії як науки.

У 1756 р. російський учений М. В. Ломоносов на підставі кількісних дослідів довів, що під час горіння й окиснення речовина не розкладається, а, навпаки, сполучається з частинками повітря. Французький учений А. Лавуазьє у 1774 р. довів, що цією складовою частиною повітря є кисень.

В ХІХ ст. розробляються теоретичні основи хімії, центральною проблемою стають атомістичні уявлення. У XIX ст. наукові дослідження з хімії проводили вітчизняні вчені Харківського університету: В. Н. Каразін, Ф. І. Гізе, М. М. Бекетов, О. Я. Данилевський, В. І. Палладій та ін. Приблизно в цей час важливі дослідження здійснювали хіміки Київського університету: М. А. Бунге, C. М. Реформатський, В. О. Кістяковський, А. В. Думанський та ін. В Одеському університеті наприкінці XIX – на початку XX ст. працював М. Д. Зелінський.

Виступ дослiдникiв «Сучасна хiмiя»

XX ст. ознаменувалося відкриттями будови атомів, створенням теорії хімічної будови, стрімким розвитком наукових досліджень і хімічних виробництв речовин та матеріалів. Можна без перебільшення сказати, що в XX ст. розпочався й успішно триває сучасний етап розвитку хімії. Нині хімія має міцний теоретичний фундамент. Він дає змогу вченим прогнозувати можливості існування ще невідомих речовин із необхідними для практичного використання властивостями, успішно реалізовувати їх добування.

Завдяки новим речовинам, які витримують високі температури, глибокий вакуум, мають унікальні властивості, люди навчилися використовувати атомну енергію, створили комп’ютер, міжпланетні станції. Замість деревини, скла, металів дедалі частіше застосовуються полімерні матеріали. Науковці створюють лікарські препарати, які допомагають перемагати хвороби.

Учені не лише вивчають речовини та їхні перетворення, а й виявляють причини і закономірності цих явищ, досліджують вплив на них температури, тиску, інших чинників. Вони розробляють і вдосконалюють методи переробки різноманітної природної сировини – нафти, вугілля, природного газу, металічних руд, щоб добувати максимальну кількість потрібних речовин із найменшими витратами.

Хіміки працюють у добре обладнаних лабораторіях. Можливості сучасної хімії необмежені. За найвидатніші досягнення в хімії щороку одному або кільком ученим присуджують престижну нагороду – Нобелівську премію.

Багато наших співвітчизників обрали життєвий шлях, пов’язаний з хімічною наукою. Вони працюють в університетах, науково-дослідних інститутах Національної академії наук. Українські хіміки збагатили теоретичну та експериментальну хімію, добули десятки тисяч нових речовин, розробили сотні методів хімічного аналізу речовин, винайшли багато матеріалів із корисними властивостями. Вони успішно впроваджують результати своїх досліджень у різні галузі промисловості, техніки, інші сфери діяльності людей.

V. Підведення підсумків уроку

VІ. Оголошення та мотивація оцінок

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Повторити тему

2.      Повторити хімічні елементи