Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок: 2

Тема: Практична робота №1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабiнеті. Правила поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я

Мета: формувати знання про полум’я, пояснити правила поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами, ознайомити з будовою полум’я, формувати навички й уміння проведення хімічного експерименту й аналiзу явищ, що спостерiгаються, робити висновки в ході практичної роботи, розвивати навички дотримання правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, виховувати почуття бережливого ставлення до обладнання кабінету хімії та лабораторного посуду, трудове виховання, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: практичне застосування знань, умінь й навичок

Обладнання: таблиці «Правила поведінки учнів у хімічному кабiнеті», лабораторний посуд, штатив, нагрівнi прилади

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Тестовi завдання

1. Досліди можна виконувати …

а) тільки-но розпочався урок;                                                      б) після дозволу вчителя;

в) лише ті, які описано в підручнику або вказані вчителем;    г) ті, які хочеться зробити самому.

2. Після закінчення практичної роботи необхідно ...

а) самому прибрати робоче місце;

б) залишити всі речовини та обладнання на столі, щоб їх прибрав лаборант;

в) залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;

г) помити руки.

3. З якого матеріалу виготовляють зазначений у переліку лабораторний посуд — пробірки, колби, мірні циліндри:

а) картону; б) заліза; в) скла; г) пластмаси.

4. Лабораторні штативи виготовляють із:

А скла; Б порцеляни; В чавуну; Г пластмаси

5. Учням забороняється:

А виконувати досліди лише тоді, коли зрозуміло, якїх слід проводити;

Б виконувати досліди, які не заплановані вчителем;

В після виконання дослідів прибирати робоче місце;

Г після виконання дослідів висипати чи виливати речовини в спеціальні, призначені для цього посудини.

6. Учням дозволено:

А зливати рідини на свій розсуд;  Б пробувати речовини на смак;

В змішувати будь-які речовини;   Г після виконання дослідів висипати речовини і їх суміші в спеціальні, посудини.

7. Учням дозволено:

А бігати;                       В захаращувати проходи сумками, рюкзаками;

Б шумно поводитися; Г виконувати досліди, описані в підручнику.

8. Учням забороняється:

А користуватися мірним посудом;

Б після виконання дослідів прибирати робоче місце;

В після виконання дослідів висипати чи виливати речовини і їх суміші в спеціальні, призначені для цього посудини;

Г змінювати на свій розсуд умови виконання дослідів.

9. Учням забороняється:

А користуватися лабораторним штативом;     Б після виконання дослідів описувати результати спостережень;

В ставити гарячі пробірки у пластмасові штативи для пробірок;  Г записувати результати спостережень.

10. Учням забороняється:

А проводити подрібнення речовин у ступці;

Б пробувати речовини на смак чи брати їх руками;

В для дослідів використовувати тільки чистий лабораторний посуд;

Г спостерігати за реакцією в пробірці крізь її стінки на безпечній відстані від очей.

11. Учням дозволено:

А самовільно спалювати речовини;                      Б помішувати розчин скляною паличкою;

В для дослідів використовувати скляні пробірки;  Г спостерігати за реакцією у пробірці, заглядаючи в її отвір.

12. Учням дозволено:

А нагрівати пробірку нагрівним приладом, тримаючи її в руці;

Б спостерігати за взаємодією речовин у пробірці крізь її стінки на  безпечній відстані від очей;

В закріплювати пробірку в лапці штатива вертикально;

Г із самого початку досліду нагрівати пробірку в одному місці.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь й навичок

Інструктаж перед початком практичної роботи.

Повторення правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабiнеті.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Застосування нових знань, умінь й навичок

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом

Мета :ознайомитися з хiмiчним обладнанням – лабораторним штативом та нагрівальними приладами; навчитися користуватися ними, проводити нагрівання речовин, розділенні суміші

Обладнання, посуд, речовини: лабораторний штатив, пробірки; штатив для пробірок; шпателі або ложечки для набирання твердих сипучих речовин, різноманітний скляний та порцеляновий лабораторний посуд, вода, кухонна сіль.

Хід роботи

1. Ознайомлення з лабораторним посудом та іншим обладнанням

Розглянь зразки хімічного посуду та іншого лабораторного обладнання. Намалюй у зошиті 2 — 3 предмети лабораторного посуду чи обладнання і зазнач їх назву (рис. 1). Спробуй пояснити його призначення.

Рис. 1. Хімічний посуд та інше лабораторне обладнання:

1- ступка з товкачиком; 2- газовідвідні трубки з пробками; 3- ложка для спалювання речовин; 4- пробіркотримач; 5- тигельні щипці; 6- скляна паличка; 7- йоржик; 8- штатив для пробірок; 9- скляна пластинка; 10- чашка для випарювання; 11- пробірка; 12 — хімічна склянка; 13- колба плоскодонна; 14- колба конічна; 15- банка; 16- склянка з піпеткою;17- лійка; 18 — U- подібна трубка; 19 — кристалізатор; 20- мірний циліндр; 21- мензурка; 22- мірна склянка; 23 — піпетка градуйована; 24 — крапельниці; 25- мірна колба; 26 — кругло донна колба.

2. Поводження з лабораторним штативом

Ознайомся з будовою штативу (рис. 2). Виконай такі дії:

1) закріпи муфту на середині стержня штатива, пересунь вгору й опусти вниз. Закріпи у муфті тримач;

2) закріпи на штативі кільце, не знімаючи тримача. Що для цього треба зробити?

3) закріпи пробірку в тримачі штатива. Це треба зробити так, щоб пробірка не випадала і щоб її можна було переміщувати, тобто пробірку треба затиснути, але не дуже сильно, бо вона може тріснути. Закріплювати пробірку треба не на середині, а біля отвору. Щоб вийняти пробірку з штатива, треба послабити гвинт;

4) помісти на кільце штатива хімічний стакан. Спочатку на кільце штатива поклади спеціальну сітку, а потім на неї постав стакан;

5) на кільце штатива помісти (вже без сітки) порцелянову чашку.

Рис. 2. Лабораторний штатив:

1 — підставка; 2 — муфта; 3 — стержень; 4 — тримач; 5 — гвинт тримача; 6 — кільце.

3. Поводження з нагрівними приладами(на вибір учителя)

Робота зі спиртівкою

Перш ніж запалити спиртівку, перевір, чи є в ній спирт та чи хороший гніт.

Рис. 3. Спиртовий пальник: 1 — резервуар зі спиртом; 2 — гніт;

3 — металічна трубка з диском; 4 — ковпачок.

Для запалення спиртівки зніми ковпачок, розправ гніт і піднеси до гнота запалений сірник.

Щоб погасити полум’я спиртівки, слід закрити її ковпачком, підносячи його збоку.

Робота з газовим пальником

Газові пальники бувають різні за будовою, але принцип їх дії однаковий. Розглянь рис. 4. Металева трубка пальника з’єднується з гумовим шлангом, по якому надходить газ.

Як же запалити пальник? Перед тим, як подавати газ, тобто відкривати газопровідний кран, треба спершу запалити сірник і піднести його збоку (чому?) до трубки пальника (чому порядок саме такий?). Тепер зверни увагу, що в нижній частині металевої трубки є отвір для подавання повітря. Відрегулюй розмір отвору так, щоб полум’я стало блакитним, несвітним. Це означатиме, що газ згоряє в пальнику повністю.

Рис. 4. Газові пальники: 1 — трубка; 2 — змішувач;

3 — диск; 4 — гвинт; 5 — відвідна трубка.

Робота із сухим пальним

Шматочки сухого пального (одну таблетку) поклади на керамічну плитку і підпали від сірника. Якщо треба припинити горіння, накрий таблетку пального ковпачком від спиртівки або порцеляновою чашечкою. Дмухати на пальне, що горить, категорично забороняється! Після користування сухим пальним приміщення хімічного кабінету потрібно добре провітрити.

4. Будова полум’я                                                                                                     Рис. 5. Будова полум’я

Запали свічку і спостерігай, як вона горить. Зверни увагу, що полум’я, яке при цьому утворюється, не є однорідним. Воно має три зони (рис. 5). Нижній (внутрішній) зоні (1) — притаманне найтьмяніше забарвлення, середній (2) — найяскравіше, верхній, зовнішній (3) — менш яскраве,

ніж середній, але яскравіше, ніж внутрішній. В усіх зонах температура

різна. Найвища вона в зовнішній зоні, найнижча — у внутрішній.

Про це слід пам’ятати при користуванні спиртівкою та сухим пальним. Зроби висновок, яку частину полум’я треба використовувати для нагрівання речовин.

 5. Зробіть загальний висновок про важливість дотримання правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, про набуті вміння з нагрівання, випарювання, користування лабораторним штативом.

V. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1)   Питання до учнів

1. Чому не можна ставити гарячу пробірку в пластмасовий штатив?

2.Який вид посуду доцільно використати для переливання рідини з однієї пляшки в іншу?

3. У якому випадку рідина в колбі закипить швидше — коли дно посудини перебуває у верхній чи нижній частині полум’я? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чому не можна ставити гарячу пробірку в пластмасовий штатив?

5. Чому лабораторний штатив виготовляють із металу й підставку роблять масивною?

6. Чим, на вашу думку, зручні пробірки для проведення дослідів?

2) Назвіть посуд і обладнання, які використовують:

а) для переливання рідин;                б) для вимірювання об’єму рідкої речовини;

в) для нагрівання речовин;               г) для випарювання води з розчинів.

VІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити 20 хімічних елементiв протягом мiсяця.

2.      Пiдготуватися до навчального проекту «Хiмiчнi знання в рiзнi епохи»

1)      Обговорення з учнями мети і завдань проекту, форми захисту.

2)      Розподіл завдань між учнями класу, інструктаж з виконання роботи.

3)      Ознайомлення з довідковою, художньо-науковою літературою, необхідною для виконання роботи.

VІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Якi виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.

Правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії

1. Працюй у кабінеті хімії обов’язково в халаті.

2. Будь максимально обережним під час виконання будь-яких дослідів. Пам’ятай, що неохайність, неуважність, недостатня обізнаність із властивостями речовин, з якими проводиться робота, можуть спричинити нещасний випадок.

3. Виконуй тільки ті хімічні досліди, які узгоджено з учителем.

4. Уважно читай етикетку на посудині з речовиною, яку береш для досліду. Відкривши посудину, не клади пробку на лабораторний стіл боком.

5. Реактиви для дослідів бери лише в тих кількостях, які зазначені в інструкції.

6. Якщо в інструкції не зазначено, яку масу чи об’єм реактиву треба взяти, то суху речовину бери у такій кількості, щоб вона вкрила лише дно пробірки, а рідину — не більше 1/6 об’єму пробірки.

7. Надлишок узятого реактиву ні в якому разі не зливай (не зсипай) назад у посудину, де він зберігався. Його дозволяється зливати (зсипати) тільки у спеціальні склянки.

8. Наливаючи рідину, посудину з реактивом бери так, щоб етикетка спрямовувалась у бік долоні. Знімай краплю з шийки посудини, бо рідина стікатиме по склу, псуватиме етикетку і може пошкодити шкіру рук.

9. Посудину, з якої узято реактив, відразу закрий пробкою і постав на місце.

10. Під час нагрівання розчинів у пробірці користуйся пробіркотримачем.

11. Під час нагрівання рідини стеж, щоб не перегрівалися стінки посудини над рідиною (особливо, коли рідини мало), бо в разі потрапляння на перегріте скло крапель рідини посудина може тріснути.

12. Щоб уникнути перегрівання, ніколи не нагрівай пробірку лише знизу, а рівномірно прогрівай всю пробірку, весь її вміст.

13. Не заглядай у пробірку чи іншу посудину, в якій нагрівається рідина, і не нахиляйся над посудиною, в яку наливається будь-яка рідина (особливо їдка).

14. Ніякі речовини не пробуй на смак.

15. Нюхай речовини обережно, спрямовуй до себе пару чи газ рухами руки.

16. Будь особливо обережний під час роботи з лугами. Якщо розчин лугу випадково потрапив на руки, негайно змий його великою кількістю води до зникнення відчуття милкості.

17. Будь дуже обережний також під час роботи з кислотами. Особливо бережи очі. В разі потрапляння розчину кислоти на руки також негайно змий його великою кількістю води.

18. Будь особливо обережний під час роботи з нагрівними приладами.

19. Гарячі предмети став на керамічну плитку або спеціальну підставку.

20. Після закінчення роботи прибери своє робоче місце, відключи воду, вимкни електронагрівні прилади й обов’язково ретельно вимий руки.

Біологія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:2

Тема: Особливості живлення тварин

Мета: формувати знання про живлення тварин, ознайомити з проявами життєдіяльності тварин; розвивати вміння описувати будову тіла тварин; розвивати вміння характеризувати живлення тварин; розвивати навички порівнювати типи живлення: автотрофний і гетеротрофний; виховувати почуття бережливого ставлення до тварин, виховувати бажання здобувати зоологічні знання

Тип уроку: комбінований

Обладнання: таблиці з зображеннями амеби, евглени зеленої, інфузорії туфельки, актинії, планарії, дощового черв’яка, жаб, ящірок, риб, птахів, собак, людини

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальне опитування

1. В яких середовищах мешкають тварини?. Наведіть приклади.
2. Чим відрізняються тварини від інших організмів? Обґрунтуйте думку.

ІІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Інтерактивна вправа «мікрофон»

1. Яку їжу використовують тварини?
2. Які тварини живляться рослинною їжею?
3. Яких ви знаєте хижаків?

ІV. Мотивація учіння

 Чим живляться амеба, евглена зелена, інфузорія туфелька? Які в них пристосування для живлення? Наведіть приклади.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

Живлення тварин

Їжа тварин складається переважно з органічних молекул великих розмірів. Такі молекули не можуть проникнути в клітину, тому їх потрібно розщепити на менші молекули — так звані поживні речовини. Цей процес називається травленням. У одноклітинних тварин травлення відбувається в пухирцях (травних вакуолях), що утворюються під час ендоцитозу. Більшість багатоклітинних тварин для перетравлення їжі має травну систему.

За яким загальним планом побудована травна система? У будь-якої тварини вона поєднана з навколишнім середовищем ротовим отвором, за яким іде порожнина, де власне, і відбувається травлення. У стінці цієї порожнини містяться спеціальні клітини, які виділяють у неї речовини, що сприяють травленню.

У актинії цю порожнину називають кишковою порожниною. У плоского черв’яка планарії за ротом розташований невеликий відділ кишкової порожнини – глотка, сама ж порожнина розгалужена на безліч «рукавів», її називають кишечником. І в актинії, і в планарії рот є єдиним отвором, через який їжа надходить до +кишкової порожнини, через нього ж видаляються назовні неперетравлені залишки їжі. Таку травну систему називають ненаскрізною.

У дощових червів, жаб, ящірок, риб, птахів, собак, людини порожнина, у якій відбувається травлення, нагадує трубку. Вона розділена на відділи, що відповідають за певні етапи травлення. Частина трубки, де травлення закінчується і поживні речовини активно надходять до клітин її стінок, являє собою кишечник. Ця травна система закінчується анальним отвором, через нього видаляються неперетравлені рештки їжі. Травну систему такого типу називають наскрізною.

Способи добування їжі тваринами

Незважаючи на те, що майже всі тварини гетеротрофи, вони можуть по-різному добувати собі їжу, тому можна зупинитися на головних способах добування їжі тваринами.

Зоологи розрізняють чотири головних способи добування їжі тваринами:

— просте здобування їжі;

— коменсалізм;

— симбіоз;

— паразитизм.

Простий спосіб добування їжі найпоширеніший у царстві тварин. Більшість тварин добуває собі їжу прямо, без будь-яких особливих пристосувань і хитрувань. Одні тварини годуються рослинами, інші поїдають різних тварин і роблять це найрізноманітнішими способами, відповідно до своєї організації, але при цьому не вступають у жодні стосунки із тваринами або рослинами, які служать їм їжею.

Є дуже багато тварин, які шукають заступництва іншої, більш могутньої тварини, щоб під її захистом здобувати собі їжу або ж з метою користуватися крихтами зі столу свого заступника. Такий спосіб добування їжі називається коменсалізмом.

У найпростішому випадку цього способу між деякими тваринами встановлюється щось подібне до союзу для загальної користі або корисного тільки для слабшого члена, але зовсім нейтрального для заступника. Коменсалізм набуває виду ще більш тісного союзу втому випадку, коли слабший член поселяється усередині самого тіла свого заступника або на поверхні його, але це ще не паразит, коменсал у цьому випадку харчується не тілом і не соком свого заступника, а лише перехоплює для себе частину його їжі. Заслуговують на увагу явища коменсалізму між рослинами й тваринами. Наприклад, мурахи, поселяючись на якій-небудь рослині, захищають її від комах, які пошкоджують листя.

Симбіоз представляє особливу форму коменсалізму, коли союз між двома різними істотами стає настільки тісним, що вони представляють собою ніби частини одного організму. Але чимало вчених розуміють явище симбіозу в більш широкому змісті. Симбіозом називають усякого роду співжиття двох різних організмів, у якому обоє співмешканців приносять один одному взаємну користь. Із цього погляду співжиття мурах і рослини також повинно вважатися випадком симбіозу.

Відомо, що в тканинах деяких водних тварин, як морських, так і прісноводних (поліпів, медуз, гідр, сонцевиків), відкладаються зерна хлорофілу. Речовина ця, як відомо, властива рослинам. Довгий час припускали, що цей хлорофіл є надбанням самої тварини, але згодом було доведено, що в тканинах цих тварин поселяються живі водорості, які можуть вести й самостійний спосіб життя. Розташовуючись у тканинах і клітинах тварин, водорості ці не заподіюють їм ані найменшої шкоди й приносять їм користь.

Паразитизм дуже розповсюджений як у тваринному, так і в рослинному царстві. Існують роди й родини тварин, які ведуть винятково паразитичний спосіб життя, живлячись за рахунок свого хазяїна, і дуже часто є причиною різних його хвороб, нерідко заподіюючи навіть смерть ураженій істоті.

Одні паразити живуть усередині тіла свого хазяїна й називаються внутрішніми, або ендопаразитами, інші поселяються на тілі зовні й називаються зовнішніми, або ектопаразитами. Хазяїнами їм можуть служити найрізноманітніші тварини, починаючи від нижчих безхребетних до ссавців.

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

Питання до учнів

— Чим живляться травоїдні тварини? (Рослинами.) Які мають пристосування?

(Травоїдні тварини мають широкі, негострі зуби. Вони створені для того, щоб перетирати рослинну їжу. Ця їжа малопоживна, тому травоїдні тварини з’їдають її дуже багато.)

— Як називають тих тварин, які поїдають інших тварин? (Хижаками, або м’ясоїдними.)

— Якою їжею живляться всеїдні тварини? (Рослинною і тваринною.)

До всеїдних тварин належать їжак, ведмідь, свиня.

— До якої групи живих організмів за типом живлення можна віднести людину? (До всеїдних. У тому разі, коли людина свідомо відмовляється від продуктів тваринного походження, її називають вегетаріанцем. Окрім органічних речовин, тваринам і людині потрібні мікроелементи, або неорганічні речовини та вітаміни.)

— З якої їжі — рослинної чи тваринної — організм може отримати більше вітамінів? (Із росл. їжі.)

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект.

2.      Поспостерігати за живленням кролів, оформити звіт.

3.      Пригадати будову рослинної клітини.

VІІІ. Підсумок уроку

Обговорення результатів уроку.

Оцінювання роботи учнів.

Хімія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:1

Тема: Вступ

Хiмія – природнича наука. Речовини та їх перетворення у навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Правила поведінки учнів у хімічному кабiнеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом

Мета: формувати знання про хiмію як природничу науку, пояснити, що саме вивчає хімія, показати мiсце хімії серед наук про природу, ознайомити з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом, ознайомити з завданнями, предметом вивчення та історiєю хімії, речовинами та їх перетвореннями у навколишньому світі, розвивати навички дотримання правил техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінетi, розпiзнавати хімічний посуд; виховувати почуття бережливого ставлення до обладнання кабінету хімії та лабораторного посуду, виховувати бажання здобувати хiмічні знання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: перiодична система хімічних елементiв, таблиці «Правила поведінки учнів у хімічному кабiнеті», лабораторний посуд

Хід уроку

І. Організаційний момент

Широко простягає хімія руки свої у справи людські…

Куди не подивимось, куди не оглянемось,

скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності.

М.В. Ломоносов

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Бесіда   

1.      Які природничі науки вам відомі?

2.      Які ще існують науки про природу?

Проблемне запитання (відповідь в кінці уроку) Чому хімія належить до природничих наук?

ІІІ. Мотивація учіння

Походження слова «хімія» точно невідоме. Найчастіше його пов’язують з назвою Стародавнього Єгипту — Хем, що означає «чорний» (мабуть, за кольором ґрунту в долині річки Ніл), а зміст цієї назви — «єгипетська наука». Інші дослідники вважають, що слово «хімія» старогрецького походження. Воно означає мистецтво виплавляння металів.

Слово «хімія» має кілька значень. Хімією називають одну з наук, навчальний предмет у школі, університеті. Іноді це слово вживають як скорочену назву хімічної промисловості.

Як ти думаєш, чому потрібно вивчати хімію в школі?

Людина здавна вивчає природу. Спершу вона лише вела спостереження за явищами, що в ній відбуваються, потім почала шукати способи, щоб відтворити окремі з них самостійно. Наприклад, проводити спалювання речовин, засолювати продукти харчування чи готувати варені страви, випікати хліб, видобувати метали з руд тощо. Це допомагало їй вижити у скрутних умовах. Археологічні розкопки та літописи свідчать, що на території Київської Русі наші предки уміли видобувати з руд метали й обробляти їх, варити скло. На особливу увагу заслуговує виготовлення фарб для написання ікон. Те, що впродовж століть кольори істотно не змінилися, доводить той факт, що у часи Київської Русі виробники цих фарб були добре ознайомлені з властивостями барвників. Основою фарб, якими писали ікони, слугували рослинні олії з льону, маку, волоських горіхів. Олію змішували з барвниками, добутими із соків рослин (квітів, ягід, плодів), і мінералами. Так, мінерал кіновар використовували для виготовлення фарб червоних відтінків, лазурит — синіх, а з глини отримували вохру — барвник жовтуватого кольору.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

1. Хімія — наука про речовини та їх перетворення. Хімія — це природнича наука, що вивчає речовини, їх будову, властивості, застосування і перетворення речовин.

Хімія тісно пов’язана з іншими природничими науками. Хімічні перетворення речовин відіграють важливу роль у фізичних, біологічних, геологічних та інших процесах. На межі між різними природничими науками виникають і успішно розвиваються нові науки, наприклад ядерна хімія, космохімія, геохімія, агрохімія, біохімія, фізична хімія і хімічна фізика та ін.

Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможлива екологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

2. Короткі відомості з історії хімії

Виникнення хімії. Хімія виникла у сиву давнину. Ще задовго до нашої ери в різних регіонах стародавнього світу (Єгипет, Китай, Індія) виникли ремесла, що ґрунтувалися на використанні хімічних процесів. Понад 6 000 років тому для виготовлення зброї, інструментів і сільськогосподарських знарядь люди використовували залізо, а понад 5 000 років тому єгиптяни вміли добувати й обробляти мідь.

Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом — бронзу. Приблизно ж тоді людина навчилася виготовляти скло, кераміку. За багато віків до нашої ери використовували сірку, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли; обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби, запалювальні снаряди. Не менше трьох тисячоліть відома людям нафта. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну й папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було.

Алхімічний період розвитку хімії. У перші сторіччя нашої ери хімічні знання почали поширюватися у Греції й Римі. Дещо пізніше хімія досягла значного розвитку в арабів. Араби почали називати хімію алхімією. Найголовнішою метою алхіміків були пошуки філософського каменя, за допомоги якого нібито можна перетворювати будь-який метал на золото, виліковувати хвороби, повертати молодість, продовжувати тривалість життя. У безплідних пошуках філософського каменя алхіміки нагромадили величезний практичний досвід, відкрили багато нових речовин, удоско- налили техніку хімічного експерименту.

Хімія та хімічні ремесла середньовіччя й давнини завжди служили для задоволення потреб побуту, медицини, військової справи. Проте хімії як науки тоді ще не було. Кожна наука стає справжньою, коли відкривають її закони, а на підставі здобутих знань створюють теорії. Перші теорії перетворень речовин з’явилися в Європі в другій половині ХVII ст., але були помилковими. У ХVIII ст. було відкрито закон збереження маси речовин під час хімічної реакції. Це дало поштовх стрімкому розвитку науки хімії. У XVII ст. з ’явилися академії в Німеччині, Англії, Франції. В Росії 8 лютого 1724 р. за наказом Петра І було створено Петербурзьку академію наук. У 1748 р. академік Михайло Васильович Ломоносов організував при ній першу хімічну лабораторію.

Сучасна хімія. Нині хімія має міцний теоретичний фундамент. Він дає змогу вченим прогнозувати можливості існування ще невідомих речовин із необхідними для практичного використання властивостями, успішно реалізовувати їх добування. Завдяки новим речовинам, які витримують високі температури, глибокий вакуум, мають унікальні властивості, люди навчилися використовувати атомну енергію, створили комп’ютер, міжпланетні станції. Замість деревини, скла, металів дедалі частіше застосовуються полімерні матеріали. Науковці створюють лікарські препарати, які допомагають перемагати хвороби.

Українські хіміки збагатили теоретичну та експериментальну хімію, добули десятки тисяч нових речовин, розробили сотні методів хімічного аналізу речовин, винайшли багато матеріалів із корисними властивостями. Вони успішно впроваджують результати своїх досліджень у різні галузі промисловості, техніки, інші сфери діяльності людей.

3. Речовини та їх перетворення у навколишньому світі.

З природознавства вам відомо, що природа поділяється на живу і неживу. Наука хімія цікава і важлива тим, що, досліджуючи перетворення речовин, вона не відмежовує живу природу від неживої, а допомагає пізнати взаємозв’язки між ними. Саме хімікам людство вдячне за те, що було відкрито кисень, без якого людина не може існувати, досліджено колообіг цієї речовини у навколишньому світі. Відтепер кожен школяр знає, що без кисню багаття не горить, а залишок від вогнища малий, порівняно з купою дров, тому, що, крім попелу, утворюється безбарвний газоподібний вуглекислий газ. Усім добре відомо про зміни агрегатного стану води у природі. Так, вода випаровується, падає на землю дощем, узимку замерзає. Але у цьому разі змінюється не склад, а стан речовини, форма тіл.

Роль зелених рослин у природі ви всі усвідомлюєте. Це вони при наявності світла створюють із води і вуглекислого газу органічні речовини та виділяють у навколишнє середовище кисень. А він потрібний не лише для горіння багаття чи різних видів палива, а й для дихання живих істот.

З рослинною їжею в організмі тварин і людини відбувається багато складних перетворень. Щоб вони ні на мить не припинялися, живим істотам обов’язково потрібні вода і кисень. Завершуються ці перетворення (їх ще називають обміном речовин та енергії) утворенням нових речовин, властивих організму, та вивільненням енергії, без якої його життєдіяльність неможлива. А що нежива природа отримує від цих процесів? Не так уже й мало — в атмосферу потрапляють нові порції вуглекислого газу і води. Доки існує жива природа, розглянуті перетворення в навколишньому світі не припиняться. Нежива природа також не лишається незмінною. Протягом багатьох віків речовини, що були у складі відмерлих решток організмів, за певних умов перетворилися на природний газ, кам’яне вугілля тощо. Як бачите, з речовинами в навколишньому світі відбуваються найрізноманітніші перетворення. Серед них є й такі, що змінюють клімат на нашій планеті, призводять до руйнування гірських порід та забруднення навколишнього середовища.

Демонстрації

1. Взаємодія харчової соди (натрій гідроген карбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти).

Шпателем внесемо приблизно 5 г соди на дно хімічного стакана і доллємо 10 мл оцту. Будемо спостерігати за своєрідним «закипанням» рідини в стакані. Своєрідність полягає в тому, що температура кипінні води, яка дорівнює 100 °С, в цьому досліді не потрібна.

За кімнатної температури із соди й оцту утворюється вуглекислий газ. Він малорозчинний у воді за атмосферного тиску, тому його пухирці виділяються назовні, створюючи враження «киплячої» рідини. Щоб переконатися, що виділився вуглекислий газ, піднесемо до отвору стакана запалений сірник. Полум’я відразу гасне.

Запам’ятайте! Вуглекислий газ не підтримує горіння. Цю його властивість використовують у вогнегасниках.

2. Змiна забарвлення iндикаторiв у рiзних середовищах.

У три пробірки наллємо по 5-7 мл дистильованої води, оцту та розчину соди. До кожної з них додамо по 3-5 крапель розчину метилоранжу. Спостерігаємо, що в першій пробірці оранжевий колір зберігся. Він менш яскравий, бо розчин метилоранжу розбавила вода. Відбулася зміна оранжевого кольору на червоний в другій пробірці, а в третій — на жовтий. Це свідчить, що в них відбулися хімічні явища. Зробіть висновки про те, однакові чи різні властивості проявив метилоранж у другій і третій пробірках. У місці нанесення краплини оцту універсальний індикаторний папір змінює свій колір на червоний, а краплини соди — на синій.

В обох розглянутих дослідах для їх проведення знадобився лабораторний посуд, а виконуючи їх, учитель дотримувався прийнятих у хімії правил. Тепер і вам потрібно вивчити правила поведінки і безпеки під час роботи в хімічному кабінеті та ознайомитися з основним лабораторним посудом. Це стане запорукою успішного виконання кожним із вас хімічних дослідів на уроках хімії.

4. Правила поведінки учнів у хімічному кабiнеті

Учень зобов’язаний:

1. Входити в кабінет і виходити з кабінету спокійно, щоб ненароком не перекинути хімічний посуд, приладдя чи склянки з реактивами, що стоять на столах.

2. Займати в кабінеті завжди одне й те саме робоче місце й не переходити на інше місце без дозволу вчителя.

3. Підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці.

4. Під час роботи не тримати на лабораторному столі нічого зайвого. На ньому можуть бути підручник, збірник задач, довідник, зошит і письмове приладдя.

5. Усі досліди виконувати самостійно, крім тих, які за вказівкою вчителя виконуються парами або групами.

6. Не починати роботу, доки не перевірено, чи є все необхідне для дослідів, і не продумано послідовність виконання кожного з них.

7. Працювати сидячи, швидко, але без зайвої квапливості, під час роботи дотримуватися тиші.

8. Записувати в зошит хід виконання роботи, робити висновки відразу ж після виконання досліду.

9. Дбайливо ставитися до обладнання кабінету.

10. Дотримуватися правил користування водою, газом, електричним струмом, не відкривати крани й не вмикати електричні прилади без потреби.

11. Дотримуватися правил нагрівання, поводження з реактивами, хімічним посудом, лабораторним обладнанням.

5. Сучасний лабораторний посуд

дуже різноманітний. Ним користуються перевіряючи якість води, чистоту повітря, склад продуктів харчування тощо. Його виготовляють з різних матеріалів — скла, порцеляни, пластмаси, металів.

СКЛЯНИЙ ПОСУД. Пробірки призначені для проведення дослідів з невеликими кількостями речовин. Через своє заокруглене дно пробірки не можуть стояти на столі. Для цього користуються штативами для пробірок.

Скляні палички використовують для перемішування розчинів, обережного доливання рідини. Щоб не пошкодити тонкостінний склянии посуд, на кінець палички надягають невеликий відрізок гумової трубки.

Колби за формою можуть бути конічними, круглими, плоскодонними та круглодонними, мати відмітку з позначенням їх об’єму. Плоскодонні використовують для тимчасового зберігання речовин, приготування розчинів; круглодонні — для тривалого і сильного нагрівання. Колби бувають різних розмірів, їх отвори можна закрити пробкою.

Мірний посуд — це мірні колби, циліндри, стакани та мензурки (мал. 9). Він має позначки із зазначенням певного об’єму.

Лійки бувають: конічними з коротким широким носиком, що застосовують для пересипання сухих речовин; конічними з довгим вузьким носиком, що призначені для фільтрування та вливання рідин у посудини з вузьким отвором; крапельними — щоб вливати рідини краплями; ділильними — щоб проводити розділення рідин, що не змішуються між собою.

ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ПОСУД. З порцеляни виготовляють чашки для випарювання, ступки і товкачі для подрібнення й перетирання речовин, тиглі тощо. Порцелянові чашки витримують сильне нагрівання, і в них зручно проводити випарювання розчинів. Завдяки жаростійкості порцеляни тиглі застосовують для прожарювання речовин за високої температури. Товкачем зручно розтирати (подрібнювати) речовини у ступці. Порцелянова ступка має товсті стінки — від цього її маса більша за масу скляного посуду однакового з нею об’єму.

З порцеляни або металу виготовляють шпателі — вони призначені для набирання сухих речовин.

Для проведення хімічного експерименту також використовують обладнання

з металу (рідше з дерева, пластмас). Зокрема, металевий або лабораторний штатив призначений для закріплення в певному положенні пробірок, колб тощо під час проведення експерименту. Штатив для пробірок використовують як підставку для пробірок.

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

1)   Питання до учнів

1. Що вивчає хімія?

2. Наведіть короткі відомості з історії хімії.

3. Чому людина в наш час не може обмежитися використанням лише тих речовин, які є в природі?

4. Які завдання вирішують учені-хіміки?

5.Назвіть кілька речовин, які не існують у природі, а добуті людиною і використовуються в повсякденному житті.

6.Прокоментуйте вивіску «Побутова хімія» в супермаркеті.

7. Що ви знаєте про забруднення довкілля речовинами промислового походження?

2) Встановіть відповідність:  Речення 1) хімія, як і фізика, має свої закони;    2) світова продукція хімії — сотні млн тонн різних речовин;  3) хімію викладають в усіх країнах світу;

Значення слова «хімія» а) навчальний предмет; б) галузь промисловості; в) наука.

3) Складіть схему «Зв’язок хімії з іншими природничими науками»

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити 20 хімічних елементiв протягом мiсяця.

2.      Пiдготуватися до навчального проекту «Хiмiчнi знання в рiзнi епохи»

3.      Вивчити правила поведінки учнів у хімічному кабiнетi.

4.      Намалювати й пiдписати назви хімічного посуду.

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Якi виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.

Біологія   Клас: 7  Тема: Вступ    Урок:1

Тема: Вступ. Основні відмінності тварин від рослин та грибів

Мета: формувати знання про тварину як живий організм, ознайомити з пристосуваннями існування тварин в різних середовищах; розвивати вміння описувати відмінності тварин від рослин та грибів; розвивати навички розпізнавання тварин різних середовищ існування; виховувати почуття бережливого ставлення до тварин, виховувати бажання здобувати зоологічні знання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: схема «Розвиток тваринного світу», таблиці, картини тварин, що занесені до Червоної книги України

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація й корекція опорних знань, умінь й навичок

Бесіда  

1.      Які живі організми вам відомі?

2.      Де вони мешкають?

3.      Чим відрізняються ці живі організми між собою? (індивідуальне опитування)

ІІІ. Мотивація учіння

Що поєднує такі організми, як лелека чорний, рак широкопалий, жук-олень, білий ведмідь, жаба озерна?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

V. Формування нових знань, умінь й навичок

1. Тварина – живий організм.

1. Що таке біологія?

2. Які розділи біології ви знаєте?

3. Що є об’єктом вивчення зоології?

4. Які ознаки характерні для тваринних організмів?

5. Чим живляться тварини?

Усім істотам необхідні поживні (органічні) речовини. Рослини та деякі бактерії створюють ці речовини самі. Такі організми називають автотрофи. Рослинам для цього потрібні мінеральні речовини (які вони зазвичай отримують у розчиненому вигляді з ґрунту або води) та світло. Більшість бактерій, гриби й тварини — гетеротрофи. Вони отримують поживні речовини із середовища. Бактерії і гриби всмоктують розчинені речовини через поверхню тіла, а тварини поглинають їжу окремими шматочками.

Чи досить зазначеного, щоб відрізнити чотири названі групи?

Потрібна ще одна ознака. Ви знаєте, що рослини, гриби та тварини складаються з клітин, які мають клітинні ядра. Що таке ядро? Ядро — це відокремлена центральна частина клітини, яка керує її життєдіяльністю. Клітини рослин, грибів і тварин є досить великими і мають ядра. Клітини бактерій дрібніші й не мають ядер. Отже, порівняйте!

Тварини: клітини мають ядра, гетеротрофи, живляться шматочками їжі.

Гриби: клітини мають ядра, гетеротрофи, живляться розчиненими речовинами.

Рослини: клітини мають ядра, автотрофи, живляться розчиненими речовинами.

Бактерії: не мають ядер, авто- або гетеротрофи, живляться розчиненими речовинами.

Пригадайте, які є середовища існування. Складемо схему «Середовище існування»   

Водне	Грунтове	Наземно-повітряне	Організмове
окунь	черв’як дощовий	ластівка	гострик
карась	кріт	ведмідь	ехінокок
щука	мураха	зебра	бичачий ціп’як
форель	терміт	хамелеон	аскарида
рак широкопалий	сліпак	яструб	котячий сисун
сом	капустянка	ящірка	трихінела
п’явка медична	личинка травн. хруща
акула	землерийка

2. Прояви життєдіяльності тварин

Основні процеси життєдіяльності тварин

1.      Подразливість - це здатність живих організмів активно змінювати свою життєдіяльність під впливом зовнішніх факторів. Як приклад подразливості можна навести реакцію тарганів на світло, від якого вони намагаються якнайшвидше сховатися.

2.      Рух - це здатність організму змінювати своє положення або положення окремих своїх частин у просторі. Для більшості тварин є характерною здатність до швидких рухів, але існують і малорухливі тварини. Способи, з допомогою яких рухаються тварини, — це повзання, ходіння, стрибання, плавання, політ.

3.      Живлення - Це процес надходження в організм поживних речовин, необхідних для його нормальної життєдіяльності. Живлення тварин можна розділити на такі етапи, як кормодобування, травлення і всмоктування. Для свого живлення тварини можуть використовувати різні об’єкти і способи. За об’єктами живлення їх поділяють на травоїдних (живляться рослинними організмами), хижих (живляться тваринними організмами) і всеїдних (живляться як рослинними, так і тваринними організмами). За способами живлення можна виділити активних хижаків, паразитів, фільтраторів, детритофагів тощо.

4.      Дихання - Це сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища кисню. Проте, це стосується лише аеробних організмів. Анаеробні організми киснюне потребують і живуть, як правило, в умовах його відсутності або дефіциту.

5.      Виділення - Це процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин. Ці продукти можуть виводитись із організму як у рідкому, так і в газоподібному або твердому стані.

6.      Розмноження - Це процес відтворення організмом нових особин. Як і у рослин,  у тварин розмноження може бути статевим і нестатевим.

7.      Розвиток - Це послідовні кількісні та якісні зміни організму тварини, що відбуваються в ньому від моменту народження і до кінця життя. Одним з етапів розвитку організму тварини є, наприклад, перетворення личинки на дорослу особину.

8.      Ріст - Це один із проявів розвитку організму, пов’язаний зі збільшенням їхнього розміру і маси тіла.

3. Важливість знань із зоології

Вміння застосовувати зоологічні знання дозволить вирішити ряд питань, серед яких:

• як зробити Землю надійною домівкою для нашого виду та для інших

видів живих істот?

• як захистити людину від хвороб, які спричиняють або поширюють тварини?

• як задовольнити потребу людини в смачній та корисній їжі?

• як забезпечити запилення квіток і високі врожаї полів і садів?

• як запобігти зіткненню літаків із птахами?

• як захистити посіви від інших видів живих організмів (так званих шкідників),

які можуть залишити людей без урожаю?

Таких запитань можна поставити безліч. Однак не тільки практичні потреби підштовхують розвиток зоології. Тварини — наші давні родичі. Спілкування з домашніми й дикими тваринами надає сучасній людині сили, робить її життя багатшим. Давайте спробуємо зрозуміти цих давних родичів, з якими ми поділяємо нашу планету — Землю!

VІ. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

Питання до учнів

1)      Що таке живлення? дихання? розвиток?

2)      Які способи руху тварин ви знаєте?

3)      Які типи розмноження існують у тварин?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

1.      Вивчити конспект

2.      Скласти таблицю «Порівняльна характеристика тварин, рослин, грибів»

VІІІ. Підсумок уроку

Що вам сподобалося на уроці? Як виникли запитання? Оцінювання роботи учнів.